Святковий обід у Будинку культури: у Визирській громаді відзначили День людей похилого віку (фото)
Осінь природно нагадує про швидкоплинність часу. Саме в цю пору ми, українці, відзначаємо День людей похилого віку — свято вдячності, мудрості й любові. Святкування у Визирському будинку культури відбулося у цьому році без урочистих концертів, зате з щирістю, якою поділилися працівники Будинку культури та волонтерки. В обідню перерву, за круглим столом, що було зібрано у найкращих українських традиціях, куштували смачні страви, приготовані спільними зусиллями. Це стало символом єдності та взаємної підтримки.
Локація для свята обрана невипадково, адже тут, у фоє Визирського будинку культури, щодня відбувається велика справа. Жінки-волонтерки, більшість з яких вже у поважному віці, власноруч плетуть маскувальні сітки для українських воїнів. Це їхня тиха, але надзвичайно важлива допомога.
Ольга Стадніченко, волонтерка, плете маскувальні сітки
Сьогодні всі мають бути активні, допомогти хоч чимось нашим воїнам. Вони віддають свої життя за нас. А наше життя хай хоч чимось буде їм корисним. Ми розуміємо, що це крапля в морі, але саме з крапель складається океан.
До цієї праці долучаються жінки різного віку. Хтось прийшов сюди на початку війни, хтось — долучився пізніше. Та для багатьох ця робота стала щоденним обов’язком, який дарує відчуття потрібності, а головне — реалізації бажання допомогти нашим хлопцям на фронті у такій важливій справі, як безпека їхнього життя.
Лідія Татаренко, волонтерка, плете сітки
Іду я, і питають: ти де йдеш? Говорю, на роботу. І я дійсно розумію, що це робота. Робота, тому що я відчуваю відповідальність, яка зараз, так би мовити, лягла на наші плечі. Адже сітки, які ми плетемо, дуже необхідні нашим воїнам, нашим захисникам, які боронять нашу державу. Нас питають: ви отримуєте зарплату? Найвища плата — це подяка хлопців, які присилають нам відео. Приїжджають волонтери, беруть сітки і потім фотозвіт нам надсилають. Вони говорять дівчатам із Визирки велике спасибі і дуже дякують. Ви знаєте, це наскільки підштовхує, наскільки окриляє, щоб йти і працювати, незважаючи на вік, незважаючи на погоду. Іноді здоров’я трошки підводить, але я розумію, що треба йти, тому що хлопці чекають.
Матеріали, з яких роблять сітки, постійно вдосконалюються. Колись вони були важкими, намокали під дощем, а нині — легкі, швидко сохнуть і служать довше. Це допомагає військовим використовувати сітки за призначенням. Жінки підрахували, за роки війни вони нав’язали сіток площею понад 15 квадратних кілометрів. Жінки кажуть: робота у колективі додає сил, відчуття молодості й енергії. Тут вони не самотні, тут кожна відчуває свою вагу та значення.
Катерина Циганенко, художня керівниця Визирського будинку культури
В нас плетуть сітки десь 10 дівчат. Одні приходять до будинку культури кожного дня, інші плетуть вдома. Першого жовтня День людини похилого віку. Тому ми зібрали сьогодні родинне коло, щоб відпочити, поговорити, відсвяткувати.
Цей день у Визирському будинку культури показав: поважний вік не завжди самотність і спокій. Це про активність, турботу і невтомну працю для громади й держави. Тут, у звичайному селі, кожна така сітка, кожна добра справа стає частиною великої перемоги.