Учень Причорноморського ліцею дослідив історію зразкового оркестру «Першотравневі гусари» (фото)
У 2024 році зразковий духовий оркестр «Першотравневі гусари» припинив своє існування. Для села Причорноморське цей музичний колектив був не просто розвагою. Він був голосом громади, її візитівкою й гордістю. Майже пів століття цей колектив супроводжував усі важливі події — від свят і фестивалів до пам’ятних дат. Зник колектив, який об’єднував покоління, виховував молодь і формував культурну ідентичність села. Але його історія не зникла безслідно. Вона отримала нове життя — у науково-дослідницькій роботі учня Причорноморського ліцею Визирської громади Михайла Цехоцького. Саме він став автором роботи для Малої академії наук України, у якій дослідив історію оркестру «Першотравневі гусари» — колективу, частиною якого був і сам.
Михайло Цехоцький, учень Причорноморського ліцею
Я хотів розповісти про свій оркестр. Він був для мене рідним. Я почувався там, як у великій сім'ї. І від того, що його розпустили, мені стало дуже сумно. Я вирішив згадати всю його історію у своїй науково-дослідницькій роботі. Ще я хотів порадувати його керівника, який теж був засмучений тим, що прийшлося розпустити оркестр.
Галіна Карачковська, керівник гуртка «Історичне краєзнавство» Причорноморського ліцею
Ми почали з історії «Першотравневих гусарів». Тому що це наша складова. Вона нас надихає на те, щоб ми досліджували, працювали, вчилися на своїй історії. І підіймали дух сьогодення, важкого сьогодення, коли триває повномасштабна війна. Діти надихаються, вони досліджують, пишуть. І пишуть про своє майбутнє, яке вони хочуть бачити. А хочуть вони бачити мирну нашу землю, незалежну державу. Тому я їх завжди підтримую, коли вони кажуть: давайте будемо досліджувати колективи, давайте будемо творчих дітей досліджувати. Звичайно. Давайте будемо досліджувати те, що ближче до нас. Що в нас від душі йде, від серця йде.
Оркестр було засновано у 1975 році. Перший склад налічував лише 12 музикантів-ентузіастів. Усі репетиції та навчання проходили в Першотравневому Будинку культури. Незмінним керівником, диригентом і вчителем майже 49 років залишався Григорій Маньківський. Саме він навчав дітей з самого початку, виховував в них любов до музики та дисципліну, а для багатьох він став наставником на все життя.
Михайло Цехоцький, учень Причорноморського ліцею
Він сам навчав молодь. Потім хтось йшов у музичні училища, хтось залишався грати далі. Він був керівником до самого кінця.
У своїй роботі Михайло зібрав унікальні матеріали: архівні документи, газетні публікації, спогади та інтерв’ю з учасниками оркестру різних років.
Михайло Цехоцький, учень Причорноморського ліцею
Найбільше інформації я брав з газет, з архівів. Брав інтерв’ю в учасників оркестру, у керівника, у молоді.
Найяскравіший період в історії «Першотравневих гусарів» припав на 2020–2023 роки. Саме тоді колектив здобував перші й другі місця, гран-прі, представляв Україну на міжнародних конкурсах у Польщі, Німеччині та Чехії.
Михайло Цехоцький, учень Причорноморського ліцею
Війна спричинила великі фінансові проблеми. Але керівник не здавався — проводив концерти, підтримував патріотизм.
Частина учасників оркестру сьогодні — військовослужбовці. Хтось грає у військових оркестрах, хтось воює на передовій. І навіть під час війни вони знаходили можливість повертатися до музики.
Михайло Цехоцький, учень Причорноморського ліцею
Вони приїжджали у військовій формі, репетирували з нами, виступали. Це було дуже зворушливо.
У 2024 році оркестр було розпущено з особистих та фінансових причин. Для села це стало не просто завершенням історії колективу, а втратою важливої частини культурного життя. Проте музика не зникла зовсім. Було засновано ансамбль трубачів «Фантазери», який продовжує традицію попередника, але вже у менших масштабах.
Михайло Цехоцький, учень Причорноморського ліцею
Ми продовжуємо грати, але не так масштабно, як було раніше. Виступаємо на святах і концертах.
Історія «Першотравневих гусарів» — це історія Причорноморського, його людей і його культури. А завдяки юному досліднику Михайлу Цехоцькому, ця історія не зникла разом з оркестром. Вона залишилася — у пам’яті, у словах і в музиці, яка продовжує звучати.