Євдокія Гвоздь: "Перемогу я зустріла у полоні"

Почесна визирчанка користується повагою не лише односельців, але й місцевої влади. Напередодні Дня Перемоги іменинницю привітав депутат Лиманської районної ради Віталій Кутателадзе. Свої 92 Євдокія Миколаївна святкує 5 травня.

Люба Євдокіє Миколаївно, я дуже хочу Вас привітати з Днем народження. Побажати міцного здоров’я, щастя, щоб закінчився цей карантин й ми всі вийшли до центру села, сказали, що наша Визирська громада найкраща й ми ніколи нікуди звідси не хочемо виїжджати, - Віталій Кутателадзе, депутат Лиманської районної ради.

Євдокія Миколаївна Гвоздь родом із Житомирщини. під час окупації жінку забрали на примусові роботи. Жінка опинилася у Відні на австрійському заводі з виробництва ліхтарів.

Не було нічого зрозумілого, не знали, про що й думати. Ані про щось добре, ані про погане. То було так, брали у поїзд кидали й везли нас, - Євдокія Гвоздь, учасниця бойових дій під час Другої світової війни.

Після закінчення війни та звільнення з полону Євдокії Миколаївні вдалося повернутися на Батьківщину, а саме у село Ясенець. У Визирку родина Гвоздь потрапила через сина Миколу.

Я закінчив 8 класів й поступив у мореходку в Одесі. Тут в мене жив по цій вулиці дядько Володя. Я приїхав до нього. В Одесі працював водієм. Потім вже сюди й маму забрав, як почали будувати завод, порт, до Визирки, так і залишилися тут, - Микола Гвоздь, син Євдокії Гвоздь.

Євдокія Миколаївна з самого початку живе на вулиці Перемоги, на цій же вулиці, але трохи далі, мешкає її син Микола.

Традицію вітати мешканців громади поважного віку, ветеранів війни та учасників бойових дій з їх днями народження свого часу започаткували у Визирській сільській раді. Традицію підтримали у громадській організації "Команда розвитку" та благодійному фонді імені Олексія Ставніцера. Привітання Євдокії Миколаївни не стало винятком, та відбулося з дотриманням всіх карантинних норм. До всіх щирих побажань на адресу Євдокії Миколаївни Гвоздь долучається й редакція інтернет-видання "Лиманська Агенція Новин".

Автор: Сергій Бяков.