У Визирській громаді є вишиванка, якій понад 300 років (фото)

Унікальний витвір - вишита жіноча домоткана сорочка є перлиною зібрання історико-краєзнавчого музею школи села Першотравневе. Вона чудово збереглася до сьогодні і демонструє справжній талант майстрині, яка працювала над цим елементом жіночого вбрання.

Цю сорочку шкільному музею передала наша вчителька-пенсіонерка Наталія Володимирівна. Цій вишиванці майже 300 років. Це дуже майстерна робота з дрібним хрестиком вишивки. Вона є науковим посібником для наших школярів, які вивчають за цим національним костюмом кращі традиції нашого народу, - Галина Лесько, керівник краєзнавчого музею Першотравневого НВК.

Старовинні вишиванки дбайливо зберігаються в експозиції народної творчості та побуту артгалереї "Світлиця" на екофермі "Ластівка". Тут можна побачити українські костюми 18 століття, старовинні рушники та інший домашній текстиль, які власноруч виготовляли українки. Все це демонструє культуру приготування їжі, побуту й відпочинку жителів нашої місцевості. Ще одна унікальна експозиція робіт в техніці "вишивка хрестом" та "шовкова гладь" знаходиться у селі Широке Калинівської сільради. Тут не представлені старовинні вишиванки минулих століть, зате можна простежити, як мистецтво наших бабусь та прабабусь трансформується та адаптується до нових запитів соціуму.

Роботи художниці Любові Гетманець особливі тим, що вишивальниця не купує готових схем, а все робить, дивлячись на картинку, майже з натури. В її арсеналі понад 200 робіт, які сьогодні прикрашають багато будинків її друзів, знайомих та родичів. Її вишивка сьогодні є у Франції та Німеччини.

Я майже одна завжди, робити нічого, ось і вишивала. Всі ці роботи я вже вишила тут. Так ввечері сіла, вишиваю, встала, дивлюся, а вже п'ята ранку, - Любов Гетманець, жителька села Широке.

Роботи Любові Гетманець знаходяться у її власному будинку.

Це дуже талановита людина та шкода, що в нас немає можливостей возити до неї дітей, школярів, щоб показати роботи Любові Олексіївни в Широкому. Сьогодні це карантинні обмеження, а взагалі це наше бездоріжжя. Тому що не кожен батько чи дідусь захоче вести своїх дітей онуків по такому бездоріжжю, - Микола Ткаченко, Калинівський сільський голова.

Культурний і не тільки обмін міг би бути можливим за наявності дорожнього сполучення з Калинівкою та іншими селами і містами. Питання бездоріжжя з часом вирішиться, запевняють у Визирській ОТГ, до якої жителі сіл Калинівки вирішили приєднатися.

Авторка: Катерина Гончар.