Фінансовий менеджер ТІС — голова клубу реконструкторів
Інтерес до історії в Олександра Яремчука виник після того, як він почав читати книги про Другу світову війну, які приносив додому старший брат. Поступово почав звертати увагу на опис техніки та озброєння, а потім цілеспрямовано вивчати тактико-технічні характеристики, а також хід тих чи інших битв. Попри такий інтерес, в клуб військової реконструкції потрапив випадково.
Одного разу побачив, як проходила військово-історична реконструкція. Підійшов і запитав, чи можна до них в клуб. Мені відповіли, що можна, ось все і почалося.
Реконструкцією він займається вісім років. Зараз є головою і засновником клубу військово-історичної реконструкції «Арсенал», члени якого беруть участь у багатьох заходах, присвячених до певних історичних дат і битв.
Ми вивчаємо всі деталі конкретної події: які підрозділи брали участь, яку використовували техніку й озброєння, хід битви. Намагаємося максимально точно відтворити історичні події.
Найскладніше — це знайти потрібний реквізит. Його шукають на спеціальних ринках і в інтернеті, а також виготовляють самі.
Шукаємо на блошиних ринках лампи, ліхтарики, елементи екіпіровки, різні предмети солдатського побуту. Умільці самі роблять, наприклад, ножі. На жаль, оригінали багатьох речей знайти вже неможливо, а якщо і знаходимо, то вони занадто цінні, щоб використовувати в реконструкції. Тоді ми купуємо стилізовані речі.
З озброєнням і раритетною технікою питання вирішили з користю для себе і людей: домовилися з музеєм партизанської слави — там відкривається додаткова секція, і клуб допомагає наповнювати її експонатами. Тепер відвідувачі музею зможуть ознайомитися з деякими екземплярами як німецької, так і радянської військової техніки, зброї, екіпіровки, помацати, посидіти, сфотографуватися.
Клуб не є комерційною організацією: він не ставить перед собою мету отримувати прибуток, а проводить заходи своїми силами, іноді залучаючи спонсорів.
За словами Олександра, на проведення будь-якого масового заходу потрібен дозвіл влади й правоохоронних органів.
У нас хоч і вихолощена, але зброя, тому ми неухильно дотримуємося правил техніки безпеки. Завжди перед заходом поліція перевіряє всі пістолети і автомати.
Незважаючи на дотримання запобіжних заходів, казуси все-таки трапляються. Олександр згадує один випадок.
Ми готували імітаційні вибухи, закопували порохові шашки, які детонують паралельно з пострілами гармати. Реконструктор не розрахував силу заряду, і під час тестового підриву вирвало шматок землі, він злетів і погнув дах машини одного з учасників.
Реконструкторів часто запрошують зніматися в кіно. Це, за словами Олександра, цікаво, приносить дохід (а реконструкція — це хобі, а не спосіб заробити), але проблематично. Участь в кінопроєктах передбачає, що треба на пару тижнів кинути сім’ю і роботу і виїхати в інше місто на зйомки. Не кожен може собі це дозволити. Втім, сміється Олександр, подібне захоплення йде тільки на користь сімейним відносинам.
Реконструкція — це можливість відключитися від телефону, інтернету, від робітників і сімейних проблем. Але, як завжди буває, ти місяць чекаєш на захід, а рівно посередині страшенно хочеться додому.
За матеріалами газети «Наш Тis», № 8, серпень 2020 р.