У Визирській ОТГ відсвяткували Водохреще (фото)
Хрещення Господнє — одне з головних та значних свят у християнському світі. Цей пам’ятний день відмічають на честь стародавньої події, коли в водах Іордану пророк Іоанн Предтеча хрестив Ісуса Христа. Під час хрещення Дух Святий зійшов на Христа у вигляді голуба і Глас з Небес сповістив: «Це є син мій улюблений, в ньому моє благовоління». Велике значення цієї події роз’яснює Протоієрей Степан (Карлов).
Протоієрей Степан (Карлов), настоятель Свято-Миколаївського храму с. Першотравневе
Кажучи про свято Хрещення, ми повинні жити уподібнюючись святості. Було добре сказано Апостолом Павлом, що якщо хочемо жити, ми повинні жити по духу, а як що будемо жити по плоті, то разом з плоттю і помремо. І Хрещення, це вкрай значуще свято, тому що цей день, якщо казати простою мовою — це своєрідний договір між людством і Святою Трійцею. І вони заключили з людиною договір, що людина себе уподібнює Богові своїм життям, своїми справами, а Бог обіцяє себе змішати з людиною. І кожен рік Господь підтверджує цю подію через великі дива, які здійснюються в наші дні.
Дію цього договору людина може побачити, коли живе по духу, підкреслює отець Степан. Також він розповів про те, як краще за все проводити свято Хрещення Господнього. В першу чергу і найголовніше — це бути у Храмі: «Де двоє або троє збираються в ім’я моє, там і я посеред них», — каже Євангеліє. Священник пояснює, що Бог повсюди присутній, але коли ми всі збираємося в певному місці, молимося — там буває особлива присутність Бога. Добре в це Свято причаститися, «щоб Бог частково увійшов в наші души, в наші серця».
Але, звичайно, в цей день люди повсюди бажають взяти участь в водохресних купаннях.
А як його можливо відзначити. Прийти, посвятити воду і піти додому попити. Цієї води на рік повинно вистачити.
Це свято для нас сімейне. Ми з дітками, з чоловіком кожен рік купаємось в ополонці. Це така традиція в нас останні п’ять років. В цьому році, як на справжнє Водохреще, з класними такими морозами, -19 градусів. Йдемо, звичайно, карантин, я думаю, нам не завадить.
Авторка: Стелла Дюар.