ЛАН » Головні події дня » Історія 18-річного воїна полку «Азов» Андрія Баку, який героїчно загинув, захищаючи Україну (фото)

16 жов 2025, 12:14 Головні події дня / Новини / Події / Суспільство / ОТГ / Визирська

Теги: Визирська СТГ Бутівка Андрій Баку вшанування родина військовий новини Наталя Баку

Історія 18-річного воїна полку «Азов» Андрія Баку, який героїчно загинув, захищаючи Україну (фото)

У селі Бутівка Визирської громади 15 жовтня на місцевому кладовищі зібралися рідні, друзі, побратими та односельці, аби вшанувати пам’ять загиблого воїна — Андрія Баку. Хлопця, який у свої 18 став для багатьох прикладом мужності та любові до Батьківщини.

Андрій народився 1 березня 2006 року у Бутівці. З дитинства він вирізнявся силою духу, самостійністю та спортивним запалом. Навчався у Дмитрівському НВК, де був справжньою гордістю школи: здобував численні перемоги в обласних змаганнях з бігу, приносив перші місця та заслужені нагороди. Його однокласники пригадують — завжди перший, завжди зосереджений, з тією внутрішньою силою, яку не можна було не помітити.

Аліна, навчалася з Андрієм Баку 8 років

Веселий, активний, завжди на позитиві, спортивний. Він був промінчиком нашого класу. Всі його знали, всім він подобався, як людина, як хлопець. Взагалі найкраща людина була в нашому класі. Навіть, якщо про його службу казати, він мені ще у восьмому класі казав, що він хоче піти воювати, що він хоче бути військовим. Тобто він завжди був таким рішучим, активним. Молодець був хлопець. Дуже шкода його.

Після школи Андрій вступив до військового ліцею з посиленою фізичною підготовкою. Тут він не просто навчався — він формувався, як майбутній воїн. Став командиром відділення, отримав звання молодшого сержанта, мав авторитет серед товаришів та викладачів. Вже тоді він твердо знав — його шлях пов’язаний із захистом країни. У 18 років Андрій підписав контракт із полком «Азов». Взяв позивний «Карабах». Для багатьох це рішення могло б здаватися надто раннім. Для нього — це був усвідомлений крок. Він служив на найгарячіших напрямках: Серебрянський ліс, Нью-Йорк, Неліпівка, Торецьк.

Наталя Баку, мати загиблого героя Андрія Баку

Він, коли вже прийняв рішення піти, зі мною не радився. Сказав перед самим від’їздом. Я сказала: «Я тебе не пущу.» А він: «Я поїду так, щоб ти не знала». Як грім якийсь… Я плакала, просила… Потім казала: «Давай я тебе заберу». А він відповів: «Я туди не поїхав, щоб ти мене забирала. Я знаю, куди йду. Я знаю, що я роблю. Я знаю, чому я туди прийшов». 18 років… але він був уже дорослий, свідомий чоловік. Для нього прикладом був дядько Коля. Андрій мріяв про звання, про майбутнє у війську. Так сталося, що не стало дяді Колі, і для нього це було дуже важко. І вже там, на Донеччині, він знайшов те місце, де загинув дядько. Він каже: «Мама, я стою тут, тут нічого нема, тут все стерте, але я знайшов те місце». Він нічого не боявся, абсолютно нічого. Якось я питаю, чи не страшно йому. Він каже: «Ні, не страшно. Я не хочу, щоб було таке в нас вдома, як там».

Його мрії були простими й водночас великими. Він хотів служити, розвиватися, захищати рідних. Він ніколи не боявся труднощів — навпаки, йшов туди, де найважче. 15 жовтня 2024 року, під час виконання бойового завдання біля Торецька, Андрій загинув. Героїчно. Його побратими кажуть — він був одним з тих, хто не відступає. Він підтримував інших, навіть коли самому було важко. Для друзів він назавжди залишиться «Карабахом» — хлопцем, який мав не по роках мужність та стійкість. Андрій Баку прожив лише 18 років. Але його життя було справжнім — чесним, мужнім і сповненим любові до своєї країни. Він обрав не легкий шлях, а той, яким ідуть справжні воїни. Відсьогодні його ім’я назавжди вписане в історію Визирської громади, та всієї нашої неньки України.

Схожі новини:

Всі публікації