Історія 18-річного воїна полку «Азов» Андрія Баку, який героїчно загинув, захищаючи Україну (фото)

У селі Бутівка Визирської громади 15 жовтня на місцевому кладовищі зібралися рідні, друзі, побратими та односельці, аби вшанувати пам’ять загиблого воїна — Андрія Баку. Хлопця, який у свої 18 став для багатьох прикладом мужності та любові до Батьківщини.

Андрій народився 1 березня 2006 року у Бутівці. З дитинства він вирізнявся силою духу, самостійністю та спортивним запалом. Навчався у Дмитрівському НВК, де був справжньою гордістю школи: здобував численні перемоги в обласних змаганнях з бігу, приносив перші місця та заслужені нагороди. Його однокласники пригадують — завжди перший, завжди зосереджений, з тією внутрішньою силою, яку не можна було не помітити.

Після школи Андрій вступив до військового ліцею з посиленою фізичною підготовкою. Тут він не просто навчався — він формувався, як майбутній воїн. Став командиром відділення, отримав звання молодшого сержанта, мав авторитет серед товаришів та викладачів. Вже тоді він твердо знав — його шлях пов’язаний із захистом країни. У 18 років Андрій підписав контракт із полком «Азов». Взяв позивний «Карабах». Для багатьох це рішення могло б здаватися надто раннім. Для нього — це був усвідомлений крок. Він служив на найгарячіших напрямках: Серебрянський ліс, Нью-Йорк, Неліпівка, Торецьк.

Його мрії були простими й водночас великими. Він хотів служити, розвиватися, захищати рідних. Він ніколи не боявся труднощів — навпаки, йшов туди, де найважче. 15 жовтня 2024 року, під час виконання бойового завдання біля Торецька, Андрій загинув. Героїчно. Його побратими кажуть — він був одним з тих, хто не відступає. Він підтримував інших, навіть коли самому було важко. Для друзів він назавжди залишиться «Карабахом» — хлопцем, який мав не по роках мужність та стійкість. Андрій Баку прожив лише 18 років. Але його життя було справжнім — чесним, мужнім і сповненим любові до своєї країни. Він обрав не легкий шлях, а той, яким ідуть справжні воїни. Відсьогодні його ім’я назавжди вписане в історію Визирської громади, та всієї нашої неньки України.