Олег Кутателадзе: Олексій Ставніцер перетворив поле, вітер і мрію в реальні масштабні проєкти.

Присвячується пам’яті Олексія Михайловича Ставніцера.

27 лютого — день пам’яті людини, чиє ім’я назавжди вписане в історію ТІС, Визирської громади та всієї України — Олексія Михайловича Ставніцера.

Ми разом прийшли на цей берег Аджаликського лиману, до недобудованого і фактично неживого об'єкту — комплексу ДП «Лиман», що стояв серед боліт і не мав ні перспективи, ні майбутнього. Тоді це було лише поле, вітер і мрія. Але в Олексія Михайловича була віра — віра в ідею створення морського термінала і транспортного вузла, який зможе змінити долю цього берега.

І навколо цієї віри сформувався колектив.

Не було державної підтримки. Не було гарантованих інвестицій. Було тільки прагнення людей і приватний капітал, залучений під ідею і під особисту відповідальність. Наші задуми, народжені на березі Аджаликського лиману, крок за кроком перетворилися на реальність.

Було побудовано морський термінал.

Потім — серія морських терміналів.

Із проєктних рішень вони перетворилися на реальні підприємства, кожне з яких стало одним із найбільших в Україні.

Маленька під'їзна колія, яку ми починали розбудовувати, сьогодні перетворилася на потужну залізничну станцію — понад 80 кілометрів колій, близько 250 стрілкових переводів. Наша станція стала найбільшою серед станцій українських морських портів і визнана залізничниками однією з найкращих за організацією роботи.

У 2020 році транспортний вузол ТІС досяг історичного результату — перевалка 36,6 млн тонн вантажів. Це був абсолютний рекорд, що перевершив показники Одеського морського порту часів СРСР. Наші мрії стали цифрами, а цифри — реальним внеском в економіку країни.

Але Олексій Михайлович мислив ширше, ніж окремий термінал. Ми задумували реформу, яка мала перетворити ТІС на повноцінний транспортний вузол — систему координації, синергії та розвитку. Ми виділили морські термінали як самостійні проєкти, залучили інвестиції, вибудували модель взаємодії. З розрізнених підприємств поступово почав формуватися єдиний морський транспортний вузол.

Сьогодні у нас діє загальна диспетчерська координація з морського боку та узгодження роботи з боку залізничної станції. Це дало змогу ефективніше використовувати потенціал, підвищити пропускну спроможність, створити нову інституцію — морський транспортний вузол, що базується на координації інтересів усіх терміналів. Це створює умови для подальшого зростання, інвестицій і підвищення конкурентоспроможності.

Паралельно з розвитком інфраструктури ми будували й територіальну громаду навколо себе. Соціальна та благодійна діяльність, розвиток Визирки, формування умов для майбутнього міста Визир — усе це частина тієї великої ідеї, яку Олексій Михайлович втілював у життя. Це створення середовища, де фахівці зможуть жити, працювати і розвиватися.

Сьогодні наші підприємства щороку перераховують до бюджету країни мільярди гривень податків. Розвивається Визирська громада. Розвивається Україна.

Останні роки стали для країни часом важких випробувань. В умовах війни наш транспортний вузол вистояв і продовжує працювати. Єдність і координація, закладені Олексієм Михайловичем, довели свою життєздатність. Низький уклін мужнім людям, які працюють у цих умовах, продовжуючи його справу.

Біля будівлі АБК, де він працював, встановлено пам’ятник Олексію Михайловичу. Цей пам’ятник — не тільки символ пам’яті. Це матеріальне втілення його присутності у створеній ним справі. Його енергія, його віра, його масштаб мислення продовжують жити в кожному кілометрі шляху, в кожному терміналі, в кожному новому проєкті.

Своїм життям Олексій Михайлович показав, що людина, яка вміє ставити мету, формулювати ідею і йти до її здійснення, здатна втілити її в реальність, залишити слід на землі й увічнити свою пам’ять у матеріальному результаті своєї праці.

Він залишив незгладимий слід в історії підприємства, громади та всієї країни.

Цього дня ми згадуємо Олексія Михайловича Ставніцера з вдячністю і повагою.

Вічна пам’ять йому і вічний спокій.