Повертаючись з війни додому Василь Дяченко вже знав імена своєї майбутньої дружини та дітей. У родині жителя Сичавки Василя Дяченко мають власну сімейну історію, яку передають з покоління в покоління. Ще на фронті, під час Другої світової війни родоначальнику сім’ї Дяченків його майбутнє наворожила циганка.
Ви знаєте, ми до подробиць пам'ятаємо цю історію. Тато розповідав та потім мама переказувала. Так ось, ця жінка підійшла до тата й каже, війна скоро закінчитися, ти будеш у Берліні, залишишся живий. У тебе буде багато нагород. Повернешся додому, одружишся, буде в тебе двоє дітей. Потім вона назвала всіх нас на ім'я - дітей та маму. А татів друг, наполягає, мені теж поворожи. Вона уважно подивилася на нього та відразу пішла. Через якийсь час в окоп влетів снаряд і татового друга вбило, він же сам був тільки легко поранений в ногу, - Любов Дяченко, донька Василя Дяченко.
Василь Дяченко, герой Другої світової війни, народився у селі Сичавка. Звідси, у 18 років і пішов на фронт коли потрібно було захищати Батьківщину.
Він пройшов війну з 41 по 45 рік, був зв'язківцем, завжди на передовій. Має дуже багато нагород. Це два ордени "Слави", два ордени "Червоної зірки", "За відвагу" у нього кілька медалей. Про війну він зовсім нічого не розповідав, це було для нього занадто важко. Він пішов воювати зовсім молодим хлопцем, - Тетяна Ліннікова, онучка Василя Дяченко.
Та все ж одну історію Василь Дяченко розповів своїм родичам. Вона й стала сімейним оповіданням, що передають через покоління.
Подібні історії є у багатьох родин, родичі яких пройшли через війну, впевнена донька героя Другої світової війни Любов Дяченко. Такі оповідки не дають забути нащадкам про подвиги їх героїчних дідів та прадідів, воїнів-визволителів, які щиро та чесно захищали свою рідну землю у 1941-1945 роках.
Авторка: Катерина Гончар.