Вероніка Мікляєва — володарка невидимих променів КНП «Лиманська ЦРЛ»

  Іноді нам доводиться губитися в здогадах, з якої ж причини наше здоров’я почало погіршуватися. Що ж робити тоді, коли проблема знаходиться не на поверхні, а ховається, причому, не тільки від нас, а й від поглядів досвідчених лікарів? Або, скажімо, людина зламала плече, руку, ногу, вивихнула коліно. Звичайно, в першу чергу її направляють до рентгенолога, який за допомогою невидимих променів рентгенівського апарату все просвітить і розповість, як вам бути, і де накласти пов’язку або гіпс, що за хвороба таїться всередині пацієнта. Від точності рентгенівського знімка і заключного діагнозу лікаря залежать часом цілі життя. Робота цих лікарів завжди цінувалася, а вони користувалися глибокою повагою колег і, безперечно, пацієнтів. Завдяки рентгенологам, медицина стала здатною на багато чудес.

  Восьмого листопада 1895 року відкрив нове випромінювання вчений Вільгельм Конрад Рентген, на честь якого воно було назване рентгенівським. В ознаменування цього відкриття було вирішено, що цю дату слід зробити щорічним святом.

  День рентгенолога в нашій країни почали відзначати з 2012 року.

  Наша розповідь піде про одну з кращих фахівчинь-рентгенологів КНП «Лиманська центральна районна лікарня», що на Одещині, Вероніку Олександрівну Мікляєву.

  Народилася вона у 1982 році, у великому казахському місті — Караганда. Тут, в міській загальноосвітній школі № 31 отримала середню освіту. А у 2002 році стала студенткою омріяного з дитинства вишу — Карагандинської державної медичної академії, навчаючись на лікувальному факультеті. Тут вона закінчила інтернатуру за спеціальністю сімейна медицина, а у 2011 році поглибила свої професійні знання в такому важливому напрямку медичної науки та практики як променева діагностика. Вона й стала для лікарки справою життя.

  По завершенню навчання в медичному закладі, дипломована фахівчиня близько двох років трудилася в Карагандинському обласному діагностичному центрі за обраною спеціальністю. І все ж в повсякденному житті молоду жінку не покидала думка щодо переселення на свою прабатьківщину, де давним-давно проросло коріння її роду — на Одещину. Тож у 2013 році молода лікарка продовжила свою медичну кар’єру в центральній лікарні Лиманського району на посаді рентгенолога.

  Вона не відчувала себе тут новачком. Адже набуті академічні знання, поради та настанови досвідчених рентгенологів за попереднім місцем роботи сприяли швидкому становленню лікаря.

  За роки роботи Вероніка Олександрівна провела рентгенівські обстеження не однієї сотні мешканців населених пунктів району, що сприяло їх подальшому, успішному лікуванню. В нинішніх умовах тотальної епідемії коронавірусу, в лікувальному процесі особливо зростає роль рентгенолога. Торік Вероніка Мікляєва пройшла і спеціалізацію по комп’ютерній томографії в Харківській медичній академії післядипломної освіти. Тож виявити небезпечну інфекційну хворобу планетарного значення, яка ховається в легенях людини, доступно лише таким як вона — висококваліфікованим фахівцям променевої діагностики. 

  За сумлінну працю рентгенолог неодноразово нагороджувалася Почесними грамотами, Дипломами керівництва лікарні, районної влади. Але найбільша для лікарки нагорода — подяки пацієнтів, яким вона надала і надає щодень медичну допомогу.

  За межами медичного закладу жінка, як і чимало мешканців району (вона проживає в селі Крижанівка), веде звичайний спосіб життя. Виховує доньку Олександру, якій виповнилося 11 років, а ще у вільний від роботи час захоплюється розведенням орхідей, полюбляє читати літературні твори закордонних та вітчизняних класиків, цікавиться новинами в засобах масової інформації тощо.

  Бажаємо володарям невидимих променів нових професійних здобутків. І, звичайно, головного: Вам шановна, Вероніко Олександрівно, і Вашим колегам, міцного здоров’я та довголіття! Нехай Ваше життя буде завжди освітлене яскравими променями, але не рентгенівськими, а сонячними, що оповивають великою любов’ю і повагою з боку рідних та друзів.

Автор: Іван Рафальський.