Сьогодні у Визирській об’єднаній громаді реалізується багато проєктів по створенню комфортних умов для населення. Разом з цим ведеться велика робота по підтримці соціально-вразливих верств населення. Завдяки благодійному фонду імені Олексія Ставніцера останнім часом десять сімей в селі Визирка отримали необхідну допомогу.
Людмила Хараїм, директорка Центру надання соціальних послуг
Ми дуже вдячні фонду імені Ставніцера, який нам допомагає у вигляді об’ємних продуктових наборів. Ми разом з благодійниками допомагаємо нашим верствам населення, які потрапили в складні життєві обставини. На цей час, коли в нас ще й «червона» зона, людям дуже складно. Хтось не може, хтось захворів — і ми їм трошки допомагаємо.
Люди, які отримували цю допомогу, вдячні, що сьогодні, в такий непростий час про них не тільки не забувають, а ще й проявляють турботу, надаючи необхідну увагу.
Раїса Петрівна, жителька села Визирка
Дівчата, я вам щиро кажу, велика вдячність за таку велику увагу. Ця допомога не одноразова, не перший раз мені допомагають, і грошима допомагають, і такими подарунками. Якби не ця допомога, я не знаю, як би я вижила. Я одна, в мене ні дітей, ні онуків, плюс інвалідність І групи. Дуже важко виживати. Зараз, по теперішнім нормам, практично неможливо. Тому я дуже рада. Кожне відвідування — для мене свято.
Надія, жителька села Визирка
Я тут при хворому браті. Я сама б не змогла, без цієї допомоги, яку я маю, я б так сама не змогла. Чого багато казати. Дай Боже тим, хто цим займається, хто привозить допомогу, привозить нам дрова, паливо, вугілля. Потрібно відремонтувати щось — все без проблем. Дай Боже здоров’я тим людям, хто цим займається, і щоб ніхто не знав того горя, що знаю я.
Емма Дмитрівна, жителька села Визирка
Дякую щиро, від усього серця, з Леночкою. Я так не можу, я плакати буду, а я плакати не хочу. Ось і все.
Сьогодні ці люди намагаються до всього відноситися оптимістично. Однак є ситуації, коли їм потрібна реальна допомога.
Раїса Петрівна, жителька села Визирка
Мені потрібно, щоб я належала до якогось соціального працівника. Два рази на тиждень мені б вистачало. Я багато чого роблю сама. Хоча однією рукою, але я роблю. Я паралізована на праву сторону, але я багато чому навчилася, багато чого можу. Але є такі питання, наприклад, те, що я не можу — вчора відірвала ґудзик на теплому пальті. Я не зможу вдягнути його, тому що я ґудзик не пришию.
Такі прохання, як і інші, не тільки чують у Центрі надання соціальних послуг, а й намагаються невідкладно допомогти, підкреслює керівник відомства Людмила Хараїм.
Авторка: Стелла Дюар.