Спогади минулих літ. У Любопільських колгоспах погано йдуть справи

  У Любополі чотири колгоспи — всі схожі між собою. Керівники колгоспів і голова сільради тов. Панасюк тут настільки хворі на короткозорість, що не помічають, як у них погано йдуть справи, — так в газеті «Перемога» № 23, 1945 року, згадується свавілля керівництва колгоспів та голови сільради.

  У колгоспах дуже повільно розгойдуються із сінозбиранням, тоді як окремі колгоспники, що більше дбають про власний інтерес, понакошували собі вже по кілька гарб сіна.

  Почин цьому дав голова колгоспу «Боротьба за врожай» тов. Басенко, а за ним пішли самозаготівлі по інших колгоспах, навіть такі, що в колгоспі зовсім не працюють.

  Тут є такі спритні «людці», що поприховували колгоспне майно і досі не повернули його в колгосп, де велика нестача реманенту.

  Петро Стадниченко (колгосп ім. Тимошенка) людина відома тут, як ворожий підлабузник часів окупації, днями був викритий як злодій.

  У нього виявлено заховане колгоспне майно: 6 коліс, двоколку, хомут, дві штельваги, решето від віялки, фургон в розібраному вигляді, подушки з кабіни автомашини та шинне залізо.

  Подібні до Стадниченка — Микола Войтенко, Михайло Сук, Антін Молдован, Никифір Бойко й Олександр Левченко привласнили безліч колгоспного майна.

  Останній в колгоспі не працює, а живе на дві квартири: одна тут, а друга — в Одесі.

  Сінозбирання тут провалено, до жнив не готуються. Відповідний вплив прокуратури тут дуже потрібний.

  Автором цієї замітки був А. Ф. Шишацький.

  Нагадаємо, що в газеті «Перемога» № 16, 1945 року, згадується ситуація в колгоспі «Червоний Партизан» села Визирка, коли наближалась косовиця, а інвентар не полагоджено.