Села Визирської громади продовжують свою роботу у напрямі гуманітарної допомоги українським військовим та створенню інфраструктурних об'єктів оборонного профілю. Головним завданням сільради, а сьогодні — військової адміністрації Визирської громади, як і раніше, залишається забезпечення мешканців сіл всім необхідним для нормального життя.
Валерій Стоілакі, Визирський сільський голова
Ми працюємо з нашими людьми, вони приходять та запитують, що треба, які речі, продукти, взуття. Завдяки нашим жителям ми завезли нашим військовим 4 генератори, родина Карнушенків подарувала «Жигулі» з причепом. Люди готують гарячі обіди, у школах організували кухні. Нам потрібно було побудувати два блокпости, то охочих це робити зібралося багато, одразу привезли пісок, вантажили його в мішки й потім поїхали будувати інший блок-пост. Варять всілякі «їжаки» та інші протитанкові споруди й все дуже дружно, ну просто немає слів. Все з таким азартом і розумінням, що ми єдині, що ми разом, і ми обов’язково переможемо. Вони всі впевнені, що ми обов’язково переможемо. Тому що ми любимо нашу Україну, ми любимо наших воїнів і ми будемо з ними до кінця, до нашої перемоги!
Для безпеки населення у Визирській громаді створено громадський чат у Viber. Його основне завдання інформувати мешканців 19 сіл громади про те, що відбувається у Визирській сільраді, Одеській області та Україні загалом. Отримувати правдиву інформацію означає бути захищеним, вважає керівниця відділу культури Катерина Кушнір, яка сьогодні виконує обов’язки прессекретаря військової адміністрації Визирської громади
Катерина Кушнір, керівниця відділу культури, туризму та культурної спадщини Визирської сільради
Зараз в Україні дуже багато поширюється фейків та дезінформації з боку окупантів. Фейкова інформація породжує страх у людей та паніку, а ми знаємо, що паніка спрямована на самознищення. Нам таке не потрібне. Ми беремо інформацію з офіційних джерел, щоб люди розуміли, що насправді відбувається.
Для конструктивної роботи чату там можуть публікувати інформацію тільки його адміністратори. Проте кожен учасник спільноти, а це понад 1 500 осіб, може їм особисто написати інформацію. Завдяки такій системі комунікації у Визирській громаді швидко вирішуються найгостріші завдання з гуманітарної допомоги та самооборони.
Катерина Кушнір, керівниця відділу культури, туризму та культурної спадщини Визирської сільради
Це насамперед збирання гуманітарної допомоги для наших військових. Ми працюємо 24 години без вихідних. Холи наших адміністрацій стали продуктовими складами, тут багато продуктів. Визирська громада дуже об'єдналася, це просто неймовірно. Крім того, ми зараз почали плести сітки для наших військових та починаємо масово шити прапори України, щоб підняти дух наших воїнів, які нас захищають. Хочемо підтримати й своїх мешканців, щоб вони бачили — ми Україна, ми нашу землю не здамо і до останньої краплі крові боротимемося за волю та свободу.
Кордонський старостинський округ об'єднує найвіддаленіші від центральної садиби села: Кордон, Мар’янівку та Пшонянове. Староста Оксана Третякова розповіла, як тут прожили п’ять днів війни.
Оксана Третякова, староста Кордонського старостинського округу
З першого дня початку війни в Україні ми в сільраді зібрали наших підприємців і склали план дій. Перше, що ми зробили, створили групу у Viber, туди входять практично всі жителі наших сіл. Потім ми розпочали чергування з обходу території сіл. Наші чоловіки щодня чергують уночі в період комендантського часу. Потім ми, за розпорядженням нашої сільради, контролюємо відключення світла вночі.
За п’ять днів цієї війни у соціальних закладах Визирської громади облаштували кухні з приготування гарячої їжі нашим захисникам. Таку роботу налагоджено і в Кордонській сільраді розповіла Оксана Третякова.
Оксана Третякова, староста Кордонського старостинського округу
Ми підготували бомбосховища, постелили там солому, поставили лавки, якщо в когось немає підвалу, то люди зможуть там сховатись. Ми так об'єдналися, стали дружні. Наприклад, мені вчора скинули у Viber, що терміново потрібні мішки для піску, лопати, сокири, теплі речі, а це вже була шоста вечора, перед комендантською годиною, то все це ми зібрали за 10 хвилин. Наші працівники з культури стали плести сітки. Наші рибалки швидко знесли в кого вони є, привезли тканину і почали робити камуфляжні сітки.
Біда об'єднує, робить людей добрішими й людянішими. Багато хто, з ким довелося спілкуватися в останні дні відзначали, в селах майже немає нетверезих людей. Всі помолодшали, забули про свої болячки та проблеми. Усі охоплені єдиним поривом захищати свою малу батьківщину, а разом і всю Україну.
Авторка: Катерина Гончар.