Війна жорстко вдарила по всім сферам нашої життєдіяльності. Особливо важко зараз працювати підприємствам різного рівня, від великих до маленьких. Однак, навіть в умовах воєнного стану, бізнес намагається триматися на плаву. Наприклад, на території Любопільського старостату знаходяться п’ять фермерських господарств. Місцевий староста Олександр Рембач добре усвідомлює те з якими проблемами зараз стикаються такі підприємства.
Олександр Рембач, староста Любопільського старостинського округу
Звісно ж проблеми є, наприклад, в робітниках, яких сьогодні недостатньо, особливо досвічених. Також нині є проблеми є з реалізацією. До війни в нас було дуже гарне положення, поряд знаходяться порти, підприємства, була розвинута логістика, 15 кілометрів і ми вже в порту. Сьогодні, на превеликий жаль, це все не функціонує. Ціна на сільгосппродукцію теж мала. Зараз йде посівна, я вже не говорю про погодні умови, які інколи підводять. Тобто сіяти потрібно, а людей не вистачає, грошей теж. Наскільки мені відомо, багато хто з фермерів не може реалізувати свою продукцію.
Проте, попри труднощі, частина підприємств знаходить можливість допомагати громадам, на території яких вони розташовані. Наприклад, керівництво Визирської ОТГ та старости завжди знаходяться у тісній взаємодії з підприємствами та фермерськими господарствами. Завдяки такій співпраці представники бізнесу не залишаються осторонь від проблем громади, надаючи їх посильну допомогу. Особливо це помітно у зимовий період.
Олександр Рембач, староста Любопільського старостинського округу
В зимовий період фермери допомагають, наразі є домовленості з головами фермерських господарств. Вони надають техніку взимку на очищення доріг, на якийсь підвіз, на вивіз сміття. Торік фермери надали населенню борошно. В нашій громаді все поставлено на досить високому рівні.
Одне з таких підприємств знаходиться на території Любопільського старостату. Ферма з вирощування курей та виготовленню яєць зараз працює на 50 відсотків своїх потужностей. З початку війни підприємство вимушено було призупинити свою діяльність. Проте зараз виробництво частково відновлено. Працівники пташиної ферми розповідають, що різниця у праці до початку воєнного стану і зараз дуже велика. Проте вони у майбутнє дивляться з оптимізмом, бо впевнені, що в їхнього підприємства все буде добре.
Ганна, працівниця пташиної ферми
Я працюю на цій фабриці з першого дня її існування. В нас було набагато більше курей, в нас було більше технічного персоналу. Але зараз на стало вдвічі менше. Роботу, яку виконували чоловіки, зараз виконуємо ми. Але все одно — все нормально, робота йде спокійно. Для нас все зроблено, ми повинні лише працювати. Нема ніяких перебоїв, ні в чому.
Попри всі виклики та проблеми, особливо фінансові, керівництво ферми намагається надати посильну допомогу громаді, звісно ж тут не забувають й про військовослужбовців.
Володимир Чернецький, завідувач господарства пташиної ферми
По можливості, з’являлися яйця — ми їх надавали. Ми не мали можливості виділяти багато, тому що їх фізично не було. Але зараз буде більше яєць, можна буде дещо більше виділяти. Крім того, ми сплачуємо державі податки, коли з’являться вільні кошти ми теж будемо допомагати. Якщо потрібна якась техніка, десь щось підгорнути, ми намагаємось по максимуму допомогти. 24 лютого, коли почалася війна, ми ставили блоки на блокпостах, з наших матеріалів і з нашою технікою. Коли ми можемо, ми завжди допомагаємо.
У важкі часи локдаунів любопільське пташине господарство теж не лишалося осторонь. Таке підприємство не може існувати без електрики та води й пів години. Тому у разі відключення енергопостачання, фабрика забезпечує роботу свердловини шляхом власних генераторів. Постачання води до домогосподарств, які розташовані неподалік теж не припиняється. Та й взагалі те, що підприємство намагається працювати в умовах війне, це теж своєрідна допомога як державі, так і громаді. В першому випадку — це через сплату податків, а в другому — це забезпечення наявності робочих місць для жителів громади.