У Визирській громаді пройшли заходи з вшанування Героя України, старшого лейтенанта Дениса Максишка, якій загинув 14 березня 2022 року, під час контрнаступу ЗСУ в районі села Прибузьке Миколаївської області. Денис Максишко, за позивним «Запорожець», бо народився в Запоріжжі, воював з підступним ворогом, російським окупантом. Був командиром самохідної артилерійської батареї 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового походу. Тому урочистості пам’яті загиблого героя провели 4 грудня на День ракетних військ і артилерії України.
«Слідопит», заступник командира першого самохідного артилерійського дивізіону 28-ї ОМБ імені Лицарів Зимового походу з психологічної підтримки персоналу
Я його знав з найкращого боку. Він завжди піклувався про свій особовий склад. Починав він службу з навідника-солдата, потім виріс до сержанта, командира гармати. Потім навчався на курсах і став офіцером. Він проходив службу на посаді командира підрозділу другої самохідної батареї з 2021 року. Під його підпорядкуванням було до 40 військовослужбовців. Коли почалося широкомасштабне вторгнення, наша бригада виконувала бойові завдання на Миколаївському напрямку. У тому числі й підрозділ Дениса. В той день вони виконували завдання з вогневого ураження живої сили ворога. Було уражено укріпрайон та три одиниці броньованої техніки противника, саме його батареєю.
Тоді завдяки героїчним діям наших військових вдалося стримати наступ російських військ і зупинити їх на підступах до Миколаєва. Денис Максишко, знаходячись в самому пеклі війни, до останньої хвилини продовжував командувати своїм підрозділом, під вогневим дощем ворожої артилерії та авіації. Його життя — яскравий приклад служіння народу України, справжніх мужності та професіоналізму.
Наталія Максишко, мати Героя України Дениса Максишка
Щось пішло не так, бо якщо вони були б там, де повинні були бути, то ворог до Херсона не дійшов би. Це великий біль. Зараз Запорізька область значною мірою окупована. На початку війни, коли загинув син, я не мала змоги сюди приїхати, це ж війна. Деніс висловлював бажання, щоб у випадку загибелі, його кремували і прах розвіяли над Хортицею. Коли я там їду завжди про це згадую. Але прихисток він знайшов саме на Визирській землі. Я знаю, що він любив цю землю, тут в нього було багато друзів, коні. Він мріяв про те, що вони будуть допомагати не тільки йому, як вони колись допомогли йому вийти з особистої кризи, а й щоб тварини допомагали приводити до ладу наших захисників.
На початку свого професійного життя Денис Максишко був висококласним юристом, мав чимало клієнтів та мрії про кар'єрне зростання. Але з приходом Януковича до влади, коли масово проходили рейдерські захвати приватних підприємств, Деніс зрозумів, що у такому суспільстві його професія вже не матиме сенсу. Вийти з життєвої кризи допомогли коні, які у його житті з’явилися разом з Визиркою. Іпотерапія, реабілітація за допомогою коней на декілька років стала сенсом його життя. Потім був Майдан, участь в АТО та армійська служба у лавах ЗСУ. Сьогодні мрію Дениса Максишка про реабілітацію військових за допомогою коней, реалізовує його жінка, яка є тренеркою коней та проживає зараз у Львові.