Свято мужності та командного єднання — військово-патріотична гра «Сокіл» («Джура») пройшла у Причорноморському ліцеї Визирської громади на початку травня. Що відбувалося до змагання, перемог та аплодисментів, розповіли члени Визирського рою «Козачата». Виявилося, що справжній дух «Сокола» народився задовго до стартового сигналу конкурсів. Щоб показати силу, витримку та єдність — підлітки тижнями, а дехто й місяцями, готувались до гри.
Аліна Запорожець, учасниця рою «Визирські козачата»
У мене було бажання, бо я торік вже брала участь у змаганні й мені дуже сподобалося, тому я без сумнівів пішла знову. Одинадцятий клас випускають, приходять нові люди і завжди склад рою змінюється. Я трохи нервувала, але я знала, що в нас все вийде. Всі все зможуть.
Євгенія Волкова, учасниця рою «Визирські козачата»
Нас тренувала наш командир — Влада Стоянова. Вона нас контролювала дуже уважно. Не всі слухались, але все було чітко.
Аліна Запорожець, учасниця рою «Визирські козачата»
Ми збиралися після уроків. Спочатку займаємося маршуванням, потім «ватрою». За час підготовки ми дуже згуртувалися командою, впізнали один одного краще. Також на самих змаганнях ми познайомилися з новими людьми.
Анастасія Булюк, учасниця рою «Визирські козачата»
Конфліктів не було, впізнали один одного краще.
Анастасія Давід, учасниця рою «Визирські козачата»
Було трішки незвично, тому що ми планували виступати на вулиці, там більше місця. Але в тирі також було зручно. Ми усією командою планували, як будемо йти. Але ми нічого не змінювали, як у Визирці планували, так і там.
Конкурсна програма була розрахована таким чином, щоб кожна людина мала змогу продемонструвати свої вміння. Уподобання учасників рою «Визирські козачата» були різні й це допомагало команді загалом демонструвати високий рівень компетенції.
Аліна Запорожець, учасниця рою «Визирські козачата»
Стройова підготовка, я вважаю, що в нас це найкраще вийшло.
Анастасія Булюк, учасниця рою «Визирські козачата»
Медицина, «Впоряд», топографія.
Анастасія Давід, учасниця рою «Визирські козачата»
Конкурс «Ватра», дуже подобалося танцювати, читати вірші.
Євгенія Волкова, учасниця рою «Визирські козачата»
Загалом брали участь дівчата, хлопці не сильно хотіли, але це їхнє рішення.
Так, дійсно у «Визирських козачатах» більшість учасників — дівчата. Вони були неперевершені у багатьох конкурсах, але допомога хлопців теж була важливою.
Анастасія Булюк, учасниця рою «Визирські козачата»
У нас в’язання вузлів краще робила дівчинка, тому обрали її. На заміні було двоє хлопців. Тому, коли дівчата вагалися проходити смугу перешкод, їх змінили хлопці.
Учасниці рою «Визирські козачата» розповіли, що змагання не переросло у протистояння роїв і все проходило дружньо.
Аліна Запорожець, учасниця рою «Визирські козачата»
Ворожих не було, тому що з деякими ми були знайомі до змагань й ставилися один до одного дружньо.
Євгенія Волкова, учасниця рою «Визирські козачата»
Я дуже сильно хвилювалася, бо я не знала, хто там. Але я поспілкувалася, мені сподобалося і ми стали з одною дівчиною дружити.
Анастасія Давід, учасниця рою «Визирські козачата»
Дуже сподобався виступ «Ватра» Причорноморського ліцею. Хоча кожна команда гарно виступала й у кожного можна було щось перейняти.
Аліна Запорожець, учасниця рою «Визирські козачата»
Ми провели гарно час, дізналися багато нового та отримали корисний досвід.
«Сокіл» («Джура») — це про силу, не лише м’язів, а й дружби. Це про те, що головне — бути разом. Розуміти, підтримувати, радіти перемогам іншого, як своїм. Бо справжній рій — це не просто команда. Це — маленька родина.