Мешканка Фонтанки зустріла свій 92-й день народження (фото)

Коли виповнилося 16 років, у 1943 році мене і ще багато молодих людей німці у вагонах товарного потягу погнали в Німеччину. Спочатку мене віддали господареві на роботу, потім перевели на завод. Жили в бараках. Голодні, холодні працювали з раннього ранку до пізнього вечора. Годували нас один раз на добу, тільки ввечері. Більш слабкі і хворі вмирали. У 1945 році нас звільнили американці. Через річку Ельбу нас передали радянським військовим. Так, ми повернулися на Батьківщину, але багато хто, не дочекавшись звільнення загинули. Повернувшись на свою Батьківщину, я стала на коліна і цілувала нашу рідну землю, а сльози радості лилися по моєму обличчю. Скільки було пережито! Потім пішла працювати. У 1947 році, в 20 років, я вийшла заміж за морячка Григорія Юхимовича Ісайка, який повернувся з фронту інвалідом війни з осколком в плечі. Ми жили дуже дружно, любили одне одного. У нас народилися двоє прекрасних синів, троє онуків, 5 правнуків. Григорій Юхимович помер в 2016 році, не доживши 2 місяці до 70-ти річчя нашого спільного життя. Зараз його немає, але він завжди буде жити в моїй пам'яті, в моєму серці і в пам'яті моїх дітей.