"Перемога" №33, 15 августа 1945 г.

Солодке позіхання

11 серпня. Тихо й спокійно в колгоспі «Новий побут». В розмові з головою колгоспу т. Бондарем Т. М. про виконання першої заповіді замісць слів можна більше почути від нього солодке позіхання.

Кажуть, що так він завжди позіхає, а всі справи вирішує спритний комірник — Косяченко Катерина. Це вона настояла, щоб зерном засипати клуб, хоч спеціальне приміщення для зерна в них є ось тут же через дорогу. Їй, бачте, не довподоби прагнення молоді до культури й розваг.

Яку галузь не візьміть — кожна йде на провал. Молотити ще 220 га, про дострокове виконання річного плану хлібоздачі — говорити нічого: тут ще липневого завдання не виконали.

В чім же срава? — запитуємо його. Мало людей, — говорить, тягла не вистачає.

На ділі ж справа у відсутності керівництва, з 28-ми корів колгоспників протягом всієї збиральної — на роботі жодна не використовується.

Колгоспники ж в більшості працюють сумлінно, крім жінки самого голови колгоспу — Люби Арсентьївни.

Вона торік ніби хворіла, а зараз вважає для себе взагалі не обов’язковим працювати в колгоспі, досить того, що чоловік працює.

Намолоченого зерна тут — понад 300 центнерів, яке замість вивозу в хлібздачу — транспортується в комору.

Треба, щоб т. Бондар негайно зрозумів до чого веде його позіхання, що може змінитись на кашель, бо відповідати за все доведеться йому в першу чергу.

Д. ІВАНОВ

Про комбайнера Дорошка

До редакції: Колгосп «Шлях Сталіна» вже закінчив косовицю врожаю, а комбайни досі ремонтуються аж чотирма комбайнерами, а діла мало, (з допису)

(БАЙКА)

Вже колгосп косовицю кінчав.

А Дорошок спокійно спочивав.

— Нехай МТС не турбується

Мій комбайн саме ремонтується.

Два місяці його ремонтуємо

І МТС не турбуємо.

Біля комбайна ми, Любо,*) не одні

Всім нам колгосп запише трудодні.

Вчотирьох навколо нього ходимо,

Один одного не догонимо.

Всі ми багато знаємо,

Частини із «Сталінця» до «Комунара» вставляємо.

Колгосп мастиво не встигає купувати,

А ми спокійно можемо гуляти,

Цього ми не дуже лякаємось,

Стане жарко — в лимані купаємось.

Сьогодні комбайн «пропускаю»,

Ніч настане в МТС тікаю.

Нехай колгосп нас не чіпає

Молотити котками почичинає,

Бо державі хліб треба здавати

Навіщо нас, комбайнерів, турбувати.

А. І. МАЛЮТА

с. Кордон колгосп «Шлях Сталіна»

*) Люба Соболєва — пом. комбайнера.