Відновили клуб
Нарешті наша молодь дочекалась: бувше приміщення клубу можна використати по прямому призначенню.
А тут весь час особливо нетерпляче чекали цього дня Гриша Завадовський, Маня Ангелова та Ганна Завадовська.
Зараз же нашвидку прибрали й скликали збори, завклубом обрали Г. Завадовського. Закипіла робота: побілили, зробили сцену, написали заклики ЦК ВКП (б) при активній участі Ганни Завадовської, Мані Ангелової та Люби Довгань.
Свято великого Жовтня ми зустріли у відновленому клубі вперше після звільнення нашого району від окупантів.
І.З. РОМАНЬКО, с. Візірка колгосп «Червоний партизан»,
У братній, рідній сім‘ї
Наші брати-українці, переселенці з Польщі, прибувші в наш район на постійне проживання, за недовгий час, в значній більшості виявили себе, як справжні патріоти своєї рідної Батьківщини — великого Радянського Союзу.
Вони з ентузіазмом взялись за відбудову колгоспного господарства, зруйнованого німецько-румунськими окупантами, а окремі вже займають керівні посади в колгоспах і визначились гарними господарниками та організаторами маси.
63 річний старик Дорошук в колгоспі ім. Молотова дбайливо впорядкував колгоспний сад, що до того був дуже занедбаний. Крім догляду за садом він сам відремонтував, наявну в колгоспі, бочкотару.
З переселенців тут бригадир — тов. Садовський і завгосп тов. Максимюк.
В колгоспі «Робітник» на посаді бухгалтера працює молодий хлопець Микола Омеленюк. Справи колгоспного обліку поставлено добре, а в жнива він устигав працювати ще й в полі скидальщиком на лобогрійці, виконуючи по дві норми на день.
Тут же на посаді бригадира колгоспу сумлінно працює переселенець Ярошук Іван, якого вже було і відзначено я газеті «Перемога» в статті «Діюча ініціатива» в № 56 (1600) від 7 листопада цього року.
Сумлінною працею відзначились переселенці і в колгоспі ім. Шевченка. 60-річний Архип Потрапелюк виорав кінним плугом 30 га зябу, щоденно перевиконуючи норму, пильно доглядають колгоспне тваринництво: телятниця — Женя Рачкевич і старший конюх Ліза Гоменюк.
Молода дівчина Віра Вовчик давно вже стала відомою тут, як передова ланкова. Зараз вона по сумісництву займає посаду завклубом і, не зважаючи на те, що це для неї нова робота, вона зуміла за короткий час поставити на високий рівень політмасову роботу серед колгоспників. Недавно її прийнято до лав Ленінського комсомолу.
Зараз переселенці разом з усіма колгоспниками готуються до дня виборів до Верховної Ради Союзу PCP, старанно вивчають радянський виборчий закон і з нетерпінням чекають той день, коли вони, вперше в своєму житті, віддадуть свої голоси за кращих обранців народу, за кандидатів Сталінського блоку комуністів та позапартійних.
Д. КАРПОВ.
Передовики колгоспного тваринництва
Зразковий конюх
Молодий конюх колгоспу «Комінтерн» Олександер Бєлкін уже другий рік працює на цій роботі.
Це його улюблена справа і він з перших днів старанно доглядає доручених йому коней.
Біля них його можна побачити завжди з раннього ранку до пізньої ночі. Про те, щоб коні були до початку робочого дня добре нагодовані, напоєні і в стайні вичищено, він уміє подбати.
В час збиральної він був нерозлучний з дорученими йому кіньми. Він, навіть, і спав на полі біля коней.
Зараз Олександер доглядає 10 голів жеребних кобил, іноді й ночує в стайні.
Його мрія — виховати з молодняку таких коней, яких колгосп мав до війни. Можна бути певним, що він цього доб'ється.
Д. 3ІНОВКІН
Дбайлива свинарка
Лідія Єфремівна Ходак почала відновлення свиноферми з трьох підсвинків, а зараз під її доглядом уже 29 штук гарних свиней.
За цей час у неї не було жодного падіжу. Вона запобігала цьому старанним доглядом і вчасним звертанням до ветлікаря.
Наша дбайлива свинарка планує в наступному році збільшити поголів’я в кілька раз. Бо зараз вона має не тільки підсвинків і поросят, а й свиноматок, вирощених нею з молодняка.
В. К. БАРАЛОВ, завгосп колгоспу «Комінтерн».
Невчасне дозвілля і наслідки «керівництва»
Низько пливуть хмари над селом. Моросить осінній дощик. В таку пору любить посидіти за стаканом вина голова Любопільської сільради т. Бойчук.
Його дружина — Ганна Яківна (вчителька місцевої школи) теж не проти того і вони обоє прямують до голови колгоспу.
Було це в жовтні, а колгоспом ім. Тимошенка «керував» тоді М. Пасічниченко, який любив випити з будьякої нагоди і через пияцтво не мав часу займатись колгоспними справами.
Бойчук зразу хоч і на мигах, але ставить питання руба. — «Де б нам, знаєш, того…», миттю вирішують де їм провести «вільний час» і йдуть.
Проходючи повз колгоспну стайню Бойчук чомусь заглянув туди. — А то, що таке? — Та то, відповідає голова колгоспу, кінь чомусь… здох. — А-а-а! Багатозначно промовив Бойчук і вийшов до воріт. — Ну, веди! І безтурботні керівники зникли в дощовій імлі, а труп коня лишили лежати в стайні між здоровими кіньми.
В цей час, як Ганна Яківна допомагала цим «керівникам» спорожняти стакани, налиті вином, ІІ-й «Б» клас Любопільської школи, яким вона керує, нетерпляче чекав своєї вчительки.
Здавалось, що веселу кампанію ніхто й ніщо не може потурбувати: ні неполадки в стайні, ні бешкет учнів…
Але спокій їхній було порушено. На автомашині приїхав директор МТС з механіком і секретар РК КП (б)У т. Дірічева, щоб довідатись про хід сівби.
Розшукали цих «керівників» і привезли в сільраду, але дізнатись від них будь-що про справи було неможливо. Ганна Яківна зараз же зникла, а Бойчук з Пасічниченком були такі п’яні, що й язиками не могли повернути.
— Навіщо згадувати минуле, скаже де-хто, замість Пасічниченка колгоспні збори незабаром обрали другого голову, а Бойчук з дружиною, мабуть, забули вже про цей випадок.
А згадується це для того, щоб усі знали. Може хто скаже, що Пасічниченкові мало того, що його тільки зняли з посади голови тому, що хлібоздачу виконано лише на 78 проц., в жовтні було виорано лише 33 га зябу, при наявності трактора і 60 штук живого тягла, включаючи й корів колгоспників, що колгосп на сьогодні виконав план зябу лише на половину.
Згадується для того, щоб новий голова колгоспу тов. Лірниченко краще керував колгоспом ніж Пасічниченко. Щоб швидше забезпечив худобі ситу і теплу зимівлю.
Це — для того, щоб Бойчук краще керував сільрадою, а райвідділ наросвіти — більше контролював роботу шкіл.
Ось для чого про це довелось нагадати.
ВАСИЛЬ ВИДИМИЙ