Микола Гавриленко — з турботою про літніх людей

Микола Гавриленко, Почесний ветеран України

33 роки проіснувала районна організація ветеранів у складі 28-ми її сільських та селищних осередків. Протягом чималого періоду організація була однією з кращих на Одещині. За пройдені роки вона мала як повне порозуміння та тісну співпрацю з органами влади, так і цілковиту їхню відсутність.

Зупинюся на ветеранській діяльності лише за минулий рік. Торік нашими волонтерами, соціальними, медичними працівниками, разом з представниками місцевої влади, були проведені подворові обстеження матеріально-побутових умов проживання ветеранів війни, сімей загиблих воїнів. Ними були з’ясовані їхній рівень життя, індивідуальні потреби тощо. За результатами проведеної роботи різними органами місцевої влади, бізнесовими структурами людям поважного віку різних категорій була надана матеріальна допомога на суму 5 092 475 грн.

Згідно з розпорядженням на той час Лиманської райдержадміністрації, ветеранам-фронтовикам була встановлена і щомісячна стипендія у розмірі 500 грн. Надавалася щомісячна фінансова допомога громадянам, яким виповнилося 90 і більше років також у розмірі 500 грн.

Чималі суми коштів владними структурами району виділялися сивочолим землякам до Міжнародного дня людей похилого віку, Дня ветерана, Дня партизанської слави, Дня Перемоги та інших міжнародних та державних дат. Крім цього, надавалася фінансова допомога на передплату місцевих та республіканських друкованих засобів масової інформації.

Стимулювалася діяльність сільських закладів культури, спорту щодо залучення людей старшого віку до занять в гуртках художньої самодіяльності, масових фізкультурних заходах. Звичайно, все це робилося з погляду на загальний стан здоров’я літніх людей. 

Районна рада ветеранів, її первинні ланки на місцях прагнули зробити усе від них залежне, домагалися, щоб кожний сивочолий воїн був соціально захищеним.

Слід також сказати, що у людей похилого віку ще два-три роки тому були оптимістичні надії щодо поліпшення соціальних стандартів життя: вони сподівалися на встановлення гідного мінімального рівня пенсій. Ще донедавна на найвищому рівні йшлося про звільнення їх від квартплати та оплати комунальних послуг (до речі в багатьох країнах СНД така практика давно існує). А нині більшість з них проживає за межею бідності. 

Старше покоління могло б зрозуміти владу, що при проблемах в нашій економіці, нині важко знайти кошти на гідні їхній праці пенсії, інші фінансові виплати. Як люди, що побудували державу, вони дуже добре знають ціну праці. І тому не розуміють, на чому ґрунтуються захмарні зарплати державних службовців високого рангу, депутатів, керівників деяких державних установ, членів наглядових рад при державних підприємствах. І це тоді, коли переважна більшість з них на сьогодні ледве зводить кінці з кінцями й перебуває у стані психологічного стресу.

У світлі нових вимог, як відомо, тепер базовий ветеранський осередок буде іменуватися громадською організацією ветеранів тієї чи іншої ОТГ. Хочеться сподіватися, що ці структури, як і в минулі роки, будуть пильно стояти на сторожі соціального захисту усіх людей похилого віку, вестимуть всебічну діяльність на користь людям старшого покоління.