"Перемога" №44, 23 вересня 1945 р.

ВЕЛИКЕ ЩАСТЯ МАТЕРІ

На околиці села Ранжеве, з південного боку, стоїть невелика чепурна хата.

21 вересня цього року машина плавно підкотила нас до неї і звідти вибігло троє малят.

На запитання, чи тут живе Віра Парфентіївна Горова, старша дівчинка відповіла нам стверджуючи.

Незабаром підійшла до нас Віра Парфентіївна, гостинно запрохуючи в хату. На зустріч нам з хати вибігло ще двоє малят і соромливо тулячись до матері, здивовано оглядають нас.

Секретар РК КП (б)У т. Афонін запитує Віру Парфентіївну, чи знає вона про те, що уряд нагородив її високою нагородою орденом «Материнська слава» ІІІ ступеня.

Тільки промовила на запитання, що це вперше чує, як її очі заблищали від сліз радості за високу честь і увагу радянської влади до неї.

— «З 10-ти років довелось мені лишитись сиротою без батька й без матері, а потім працювати у куркулів, гнучи спину з ранку й до вечора» — розповідає Віра Парфентіївна.

»А тепер мені простій жінці — така пошана, яка можлива лише в нашій країні.

Я горда за своїх дітей і вдячна Батьківщині і особисто т. Сталіну за піклування про них, мені вже видано 4000 карбованців грошової допомоги.

Поздоровивши т. Горову з високою нагородою т. Афонін побажав їй щастя й здоров’я та успіхів у вихованні своїх дітей гідними громадянами нашої могутньої Батьківщини.

Д. ЗІНОВКІН.

Відкриття мавзолею Леніна

16 вересня, після 4-річної перерви, знову відкрилися двері мавзолею Леніна.

Вдень на Красній площі зібралися тисячі москвичів. Тут можна було бачити воїнів Червоної Армії, робітників, інженерів, службовців. Матері прийшли з дітьми. З хвилюванням проходять люди повз саркофаг, в якому покоїться Володимир Ільїч.

В перший день мавзолей відвідало понад 10 тисяч чоловік.

(ТАРС).

Ботик Петра І повернуто в Ленінград

В Ленінград повернено з Ульяновська найцінніший експонат Центрального військово-морського музею — знаменитий ботик Петра І, на якому він починав свою флотську учобу на річці Яузі і Переяславельському озері під Москвою.

Понад 200 років тому цей ботик був за наказом Пе¬ра приставлений в Петербург. 11 серпня 1723 року ботик — родоначальник російського морського флоту — прибув на флотське свято в Кронштадт і урочисто пройшов вздовж строю кораблів. З того часу він неодноразово брав участь у морських святах.

Зайнявши почесне місце в залах Центрального військово-морського музею СРСР, історичний ботик був на початку Вітчизняної війни евакуйований в тил.

Возз'єднання українського народу в єдиній українській радянській державі

В XIV столітті, після розпаду могутньої Київської держави та занепаду Галицько-Волинського князівства, українські землі розтягли по клаптях мадьяри, поляки, литовці, волохи, а далі й турки. Протягом багатьох віків після того роз'єднаний український народ жив у ярмі хижаків-загарбників. Та ніколи нашого волелюбного народу не залишало почуття єдності, прагнення до возз'єднання. Не раз він повставав проти загарбників, боровся за свою свободу і незалежність.

Визначне місце в цій боротьбі посідає визвольна війна (1648-1654 р. р.), коли український народ під проводом славного гетьмана Богдана Хмельницького повстав, проти польської шляхти. Спалахнувши на Подніпров'ї, це повстання охопило Волинь, Галичину, докотилося до Карпатських гір. На допомогу повстанцям ішли українці з Північної Буковини, Бесарабії. Мету народу в цій боротьбі висловив Хмельницький, сказавши, що буде боротися, доки не відбере спід влади Польщі всі українські землі.

Об'єднавшись з Росією (8 січня 1654 р.), український народ дістав велику підтримку в своїй боротьбі за возз'єднання всіх українських земель. Ця боротьба тривала у XVIII і XIX століттях, але українському народові не вдалося возз'єднатися в єдиній українській державі. Наприкінці XVIII століття після поділів Польщі, Галичина відійшла до Австрії. Австрійські німці відвоювали у турків і Буковину. По закінченні першої світової війни Польща загарбала західну частину України.

Завдяки Великій Жовтневій соціалістичній революції український народ здобув собі волю і незалежність. Було створено Українську Радянську Соціалістичну Республіку. Але наш народ ніколи не забував про своїх поневолених братів. «Є Україна в складі

СРСР. Але є і друга Україна у складі інших держав», — говорив товариш Сталін в 1930 році на XVI з'їзді партії.

В 1939 р. здійснилася віковічна заповітна мрія українського народу, здійснилося довгожданне возз'єднання. 17 вересня, коли гітлерівські війська почали вже проникати в Західну Україну і Західну Білорусію, Червона Армія ступила на ці споконвіку наші землі і визволила своїх єдинокровних братів спід влади чужоземців.

26—28 жовтня 1939 р. в стародавньому українському місті Львові відбулися Народні Збори. Вони одностайно проголосили встановлення радянської влади на території Західної України і ухвалили просити Верховну Раду СРСР прийняти Західну Україну до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік з возз'єднанням її з Українською Радянською Соціалістичною Республікою. 1 листопада Верховна Рада СРСР на V Сесії задовольнила це прохання. 14 листопада в Києві — столиці України на позачерговій III Сесії Верховної Ради УРСР був одностайно прийнятий закон про включення Західної України до складу УРСР.

В 1940 р. спід ярма румунських загарбників були визволені землі Бесарабії і Північної Буковини. 2 серпня Верховна Рада СРСР на своїй VII Сесії задовольнила прохання народних представників про включення Північної Буковини і населених українцями Хотинського, Аккерманського та Ізмаїльського повітів Бесарабії до складу УРСР.

В наслідок мудрого керівництва партії більшовиків і вождя товариша Сталіна український народ був возз'єднаний в єдиній українській радянській державі.

Гітлерівські орди, що тимчасово було поневолили Радянську Україну, почали шматувати українські землі. Галичину Гітлер приєднав до польського генерал-губернаторства. Північну Буковину, Бесарабію та Одещину віддав румунським лакеям, а решту території оголосив власністю Німецької держави.

Могутня Червона Армія залізною мітлою вимела фашистську нечисть з радянської землі. Українському народові повернуто свободу. Під керівництвом партії Леніна—Сталіна він знову зажив щасливим життям в братній сім'ї народів Радянського Союзу.

Знаменною історичною подією було підписання 29 червня цього року Договору СРСР з Чехословаччиною про Закарпатську Україну.

В цей день було здійснено давні мрії і бажання населення Закарпатської України про возз'єднання зі своєю давнішньою батьківщиною: Закарпатська Україна включена до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки. Цим завершено возз'єднання всього українського народу в єдиній українській радянській державі — невід'ємній складовій частині великого Радянського Союзу.