Олександр Степаненко: Майбутнім керівникам громади - "Працюйте для людей, щоб вони відчували турботу"

Так, я закінчив восьмирічку, потім довелося йти до Комінтернівської середньої школи, щоб здобути середню освіту. Потім інститут, робота в школі. На посаді директора вже з 1995 року.

Колись моя бабуся мріяла, щоб в неї онук і онука були учителями. Тоді вчитель на селі, це було щось високе. Так сталося, що я вчитель, мої доньки - вчителі, сестри донька викладач іноземної мови. Ми всі - вчительська династія.

Наша школа одна із найстаріших шкіл району - існує з 1895 року. Школа була на цьому місті. Розташовувалась в декількох будівлях. Так сталося, що після війни її сформували, як сьомирічку. Потім вона стала середньою. Навчалося більше 300 учнів, не було місць де їх розсаджувати. В 1973 році головою нашого колгоспу ім. Суворова став молодий і завзятий енергійний Калмакан Іван Васильович. Дуже багато допомагав школи і розбудував її. Він відміряв кроками, не метрами - ось ми з вами в такому просторому класі зараз і знаходимось.

Для мене було дуже важко у 90-ті роки. Нема було навіть чим опалювати школу. На той час був головою сільської ради Калажов Афанасій Зіновійович. На сьогодні вугілля є, а на завтра - нема. А морози стоять… Ось так нам доводилось вирішувати питання…

У нас великі надії! Ми одне з перших сіл цієї громади, де люди на 99,9% дали згоду на те, щоб об'єднатися з Визирською громадою. І результати є. В цьому році особливо нам для першого класу дуже багато зробили - капітальний ремонт, меблі закупили. Наочні посібники, меблі - все є. Школі багато допомагають. Батьки, сільська рада, фірма "Онісс" і "ТІС". На Олімпіаду везти дітей - звертаємось до "ТІСу", щоб виділили транспорт. Ще не одного разу такого не було, щоб нам відмовили.

Моя мрія була ще до об'єднання громади, з головою сільської ради ми ходили заміряли і радилися. Я мріяв про спортивний зал у школі. Це один із небагатьох навчальних закладів району, яка не має свого залу. Ну, як нам бути коли зима чи рання весна без спортивного залу? Сподіваюся, що він в нас буде. Ще в нас був чудовий дитячий садочок. В мене музикальна освіта і свого часу я  завжди приходив туди на репетиції. Брав баян і ми там співали, танцювали. Проводили всі свята. Про це ми вели розмову із депутатом обласної ради Олегом Кутателадзе і депутатом райради Віталієм Олеговичем, про те, що дитячий садок дуже потрібен і повинен бути.

Ніхто вже не вірив, що можна це зробити і наповнити лиман морською водою. Лиман відійшов від берега на метрів 50, а подекуди - набагато більше. І тут, коли у Коблево прорили канали і пустили воду, то всі побачили, що люди які щось хочуть робити - отримали результат! Такий перший приклад був, що вкладені кошти дали віддачу. І зараз вода поповнюється. Сподіваємося на рибалку і на відпочинок, а також, що на лиманській косі побудують будиночки для відпочинку. А це - робочі місця. У нас один із екологічно найчистіших лиманів в Одеській області і риба тут є. А в селі зараз будинок культури шикарний після капітального ремонту. Молоді і дітям є де займатися художньою самодіяльністю. Доречи, наші діти ходять на хореографію туди постійно. І нам постійно допомагають - такого ще не було, щоб якесь свято не підтримав "ТІС"! Ми проводимо чудові свята, а раніше про таке ми і мріяти навіть не могли.

Коли буде громада, ми виберемо голову і депутатський корпус, то вони будуть бачить - куди направити конкретні гроші і не розпиляти їх. Потрібен ремонт огорожі біля школи, потрібно асфальт постелити у подвір'ї. Школі потрібен новий комп'ютерний клас. У нас комп'ютери з 1998 року - вони навіть ремонту не підлягають. Коли глянеш на оснащення одеських шкіл, то стає боляче. Потрібно інше фінансування. Зрозуміло, що до цього треба йти. У нас дуже багато серед випускників кандидатів наук, є лікарі з ім’ям, і економісти, і бухгалтера, і директора різних підприємств. Хоча село не велике, а потенціал є. Тому, я хочу побажати нашим майбутнім керівникам, щоб звертали увагу і працювали для людей, щоб люди побачили і відчули турботу.