Село Порт не можна назвати сільською глибинкою. Однак той факт, що село непроїзне, бо веде до нього лише одна дорога - в Порту мало буває сторонніх відвідувачів. Як й в інших населених пунктах країни, жителі Порта знаходяться на карантині. Діти не ходять до школи, що створює певні проблеми батькам, які не можуть повною мірою приділити час домашньому господарству, бо багато часу витрачають на виховання та навчання.
Олександру Попадюку пощастило, його рідне підприємство ТІС під час карантину працює. Як і раніше його на зміну доставляє корпоративний автобус. Каже, все працює, тільки з дотриманням правил карантину.
Але у більшості жителів села найбільшу тривогу викликає не карантин, а погода. Для сільського жителя зима без снігу, а весна без дощу гірше будь-якої іншої напасті. Переживають жителі й за місцевих фермерів, які взяли у них в оренду земельні паї.
З ним згоден і Микола Хомич. Він чекає на дощ, сидячи на вулиці без засобів індивідуального захисту, оскільки дуже мала ймовірність, що поряд пройде чужак. Взагалі, як виявилося, більшість жителів Порта не носять захисні маски. Школярі тим часом, які вчаться у Визирській школі, на карантині п'ятий тиждень. Вони отримують всі завдання інтернетом.
Наразі у Лиманському районі не було виявлено жодного випадку захворювання на коронавірус. Можливо цьому посприяли й своєчасні карантинні заходи, й уклад сільського життя та здоровий глузд місцевих жителів, які не так легко піддаються панічним настроям, міркують сільчани.