Поліна Михайлуца: розповідь про просту, але сильну жінку з села Першотравневе

  Ми продовжуємо серію матеріалів про цікавих людей Визирської об’єднаної територіальної громади, які свого часу зробили значний внесок до загального добробуту свого населеного пункту або підприємства, де пропрацювали багато років. На черзі розповідь про просту, але сильну жінку з села Першотравневе, яка завжди долала всі життєві перешкоди.

  Вважається, що значні зміни у суспільстві завжди відбуваються виключно завдяки видатним особистостям. Проте на нашу думку, найчастіше, покращення умов життя будь-якого містечка або села залежить від самовідданої праці простих людей, які живуть і працюють в них. Одна з таких — Поліна Петрівна Михайлуца. Вона розповідає, як її родина опинилася у селі Першотравневе.

  Відразу родина почала шукати вихід. Чоловік Поліни Петрівни - Микола Степанович Михайлуца працював на заводі «Центроліт» в Одесі, але переїхати всією сім’єю жити у місті вони не мали змоги. Тому шукали якесь село неподалік. І знайшли. Спочатку жили у сестри Поліни Петрівни, а згодом звернулися до керівництва радгоспу у Першотравневому у пошуках роботи. На той момент нашій героїні було майже 30 років. Старшому сину виповнилося 9, другому — 6, а наймолодшій дитині — донечці було 3 роки. У Першотравневому Поліну та Миколу відразу прийняли на роботу, ще й виділили трикімнатну квартиру. Жінку взяли дояркою, а чоловіка трактористом та слюсарем, адже він володів цими спеціальностями. Вона так і відпрацювала на цій роботі аж до пенсії. Зараз живе поруч зі своїми синами.

  На питання про її дитячі мрії, Поліна Петрівна трохи замислилася, а потім розповіла про те, що одним з її дитячих захоплень було — читання, але книжок тоді в неї часто не вистачало.

  Коли Поліна Петрівна одружилася, постійно займалася здоров’ям та вихованням дітей, допомогою чоловікові та добробутом своєї родини. На роботі її поважали, навіть коли вона пішла на пенсію, часто, бувало, запрошували вийти на допомогу у тяжкі зміни, коли не вистачало людей на фермі. За сумлінну працю була відзначена багатьма нагородами. Отримувала путівки для подорожі по різних містах тодішнього Радянського Союзу. Брала участь у сільськогосподарських виставках та семінарах, знімалася у тематичних програмах на телебаченні. Свою наполегливість та незламний рух до мети перейняла, як сама вважає, від свого батька, який ніколи не опускав руки, навіть коли було дуже важко. Своїх же дітей Поліна Петрівна намагалася навчити найважливішим на її погляд речам у житті.

  Добрі слова лунають з вуст Поліни Петрівни на адресу своєї невістки, з якою вона майже ніколи не сперечається, захоплюється її вмінням смачно готувати та бути вправною господинею.

  Не дивлячись на поважний вік, Поліна Петрівна вдало доглядає за городом та домашніми тваринами, завжди намагається бути у гарному настрої. Хоч і соромиться, коли її хвалять, але усім своїм життям вона дійсно на це заслужила, бо справжні герої живуть серед нас й своїм прикладом надихають оточення на такі ж благородні вчинки.

Автор: Сергій Бяков.