Дитячі садки «строгого режиму» — така нова реальність, з якою доводиться співіснувати батькам в умовах карантинних обмежень, пов’язаних із загрозою поширення коронавірусної інфекції. Наприклад, жителька села Першотравневе була змушена піти у відпустку, щоб сидіти зі своїм онуком-дошколятком. Приємні обов’язки нагляду за онуком затьмарені тим, що дитячий сад в селі Першотравневе працює, але відвідувати його можуть діти за умови, що обоє батьків офіційно працевлаштовані.
Вона також зізналася, що були випадки, коли батьки приносили довідки, а потім відмовлялися приводити дітей. На це є різні причини. Серед них і та, що сьогодні дошкільні установи в Україні можна сміливо назвати «дитсадками строгого режиму».
Незвично зараз знаходитись дітям й у групах, бо все, що не піддається дезінфекції та вологому прибиранню, з кімнат винесли. Меблі усі на відстані, іграшки заборонені, всі користуються одноразовими паперовими рушниками. Вихователі в масках та рукавичках. Більше часу, ніж зазвичай, діти зараз знаходяться на повітрі, хоча і тут є свої обмеження. Діти гуляють один від одного на відстані, ігри та зарядка теж відбуваються з дотриманням дистанції. Часом дитині важко пояснити, чому не можна підійти до свого сусіда, з яким тільки вчора грав на вулиці та ходив до нього у гості.
Після тривалого карантину приймати дітей в дитячому садку Першотравневого почали наприкінці червня. Однак працюють поки лише 3 групи з 8, в кожній з яких всього по 9 дітей. Таким чином можуть відвідувати дошкільний заклад всього 27 дітей зі 153-х, які числяться у дитячому саду. Однак, за всіма працівниками дитячого садка збережені робочі місця.
Поки кардинальні зміни в роботі дитячого садка не передбачаються, тут як і раніше, дотримуватимуться усіх карантинних обмежень. Однак є у селі можливість відкрити ще одну групу для 9 дітей, якщо працевлаштовані батьки висловлять таке побажання та принесуть необхідні довідки.
Авторка: Катерина Гончар.