Найцінніший скарб Визирської ОТГ — люди

Кадри вирішують багато чого. Тим більше, якщо річ не лише про професійну, а й про дуже порядну людину, яку в селі поважають та шанують. Людмила Вікторівна Головко, привернула нашу увагу в першу чергу тим, що вже 42 роки безперервно працює на одному робочому місці в улюбленому дитячому садочку Першотравневого. І це справжня патріотка свого села.

Людмила Головко, в. о. завідувача першотравневого дитячого садочка «Сонечко», вихователька, методистка
Я народилася у Першотравневому, мій батько — місцевий, Головко Віктор Михайлович, мати його виховувала одна, бо його батько пішов на війну. Тоді моєму батькові було 4 роки. Дідусь мій не повернувся з війни. А потім до нас у село приїхала моя майбутня мама. Вона закінчила Білгород-Дністровське медичне училище.

Мати Людмили Вікторівни — Олена Омелянівна — приїхала до Першотравневого за розподілом, тут вона і зустріла свого майбутнього чоловіка Віктора Михайловича. Пропрацювала вона у селі до пенсії акушеркою. Як згадує наша героїня, траплялось навіть таке: вагітні жінки з Першотравневого, а також з Зорі Труда не встигали до лікарні, треба було негайно надавати їм медичну допомогу, тоді мама приймала пологи просто у себе вдома. Людмила ж обрала свій шлях у житті, адже вона з дитинства мріяла бути або вчителем, або вихователем. На її вибір мати не впливала, рішення дівчина приймала сама.

Людмила Головко, в. о. завідувача першотравневого дитячого садочка «Сонечко», вихователька, методистка
Я хотіла бути вчителькою початкових класів. Це була моя мрія. Я закінчила 10 класів, поїхала у педучилище Білгород-Дністровське поступати, але після 10-го класу не було відділення «Початкові класи». Було «Дошкільне відділення». Я подумала і пішла на «дошкільне». Вивчилась. Ви знаєте, я дуже рада сьогодні. Ця професія мені до душі, я дуже люблю дітей. Навіть зараз, попри літню відпустку, вже хочу побачити своїх вихованців, бо скучила дуже.

Є у родини Головко така цікава закономірність: мати Людмили, Олена Омелянівна народила нашу героїню у 26-ть років, донька Людмили, Оксана також народилася, коли її матері було 26, та й сама Оксана народила своїй матері онука у 26-ть. Тому ця цифра, можна сказати, є щасливою для сім'ї. Зі своїм чоловіком Людмила Вікторівна прожила не багато, лише 5 років, якось не склалося, Після того були й інші пропозиції піти заміж, але не схотіла та присвятила всю увагу вихованню доньки.

Людмила Головко, в. о. завідувача першотравневого дитячого садочка «Сонечко», вихователька, методистка
У моєї мами було сильне бажання, щоб у нас з братом була вища освіта. Коли моїй дочці було 4 роки, я вступила до Одеського педінституту та заочно його закінчила. І дитина моя закінчила Одеський сільськогосподарський інститут, ветеринарний факультет, трішечки працювала у нас на фабриці, поки її не закрили.

Аби вивчити доньку, Людмила працювала 10 років на двох роботах. Одна робота вдень, інша — вночі, доба через добу. Зробила донці гарне весілля. Зараз Оксана живе в Одесі.

Любов та відповідальність Людмили Головко перед рідними людьми дає їй сили доглядати свою стареньку матір Олену Омелянівну, яка зараз через стан здоров’я змушена здебільшого бути в хаті та у своєму ліжку. За свою доньку вона радіє, бо виховала її гарною людиною.

Олена Головко, мати Людмили
Відповідальна, хороша, чесна, справедлива, працьовита. Завжди виконує все, що треба.

Валентина Харламбова, керівниця відділу освіти, молоді та спорту Визирської сільради
Людмила Вікторівна Головко одна з тих людей, яка на своїх плечах виносить весь тягар методичної роботи, адже їй потрібно не лише навчати дітей, а й проводити роботу з документами. Це та універсальна людина, яка поєднує у собі всі ці аспекти. Людина мудра, розумна, вона своїм досвідом допомагає молодим фахівцям, а також дуже допомагає директору дитсадка «Сонечко», де пропрацювала 42 роки.

Автор: Сергій Бяков.

Схожі новини:

Всі публікації