Великі сім’ї — архаїзм чи нова модель?

  У Визирській ОТГ проживають близько 100 багатодітних сімей. Раніше більшість з них не назвали б цим терміном, адже три дитини в родині, особливо на селі — це цілком звичне явище. Але змінилися ролі в суспільстві, змінився й підхід до народження малюків, а тому держава вимушена була реагувати на демографічну кризу.

  Першим наслідком цієї реакції стали фінансові виплати на народження та впродовж декрету. Як сьогодні живуть великі сім’ї в громаді, хто вони, чим займаються, як виховують своїх нащадків — розмова з місцевими фахівцями соціального напрямку.

  Ще в листопаді Визирська ОТГ долучилася до створеної в Одеській області «Дорожньої карти послуг допомоги родинам з дітьми від держави та інститутів громадянського суспільства в Одеському регіоні: нові міста». Ідея в тому, щоб познайомити соціально незахищені верстви населення, серед яких і основна маса багатодітних, з громадськими організаціями, благодійними фондами, розташованими в Одеській області, з цільовими послугами, які можуть надати громадські працівники та органи влади. Але тут, у громаді, практично всі жителі знають, що з будь-якою проблемою краще звернутися не до регіональних організацій, а до сільради або благодійного фонду імені Олексія Ставніцера. З початку карантину благодійники регулярно постачають продуктові набори всім, хто потребує на допомогу.

  Саме вони й продуктами підтримують, і з паливом допомагають, кажуть люди. Але і з владою тепер набагато простіше, бо, якщо раніше з будь-якою заявою потрібно було їхати до райцентру, або до Одеси, зараз в кожному старостаті приймають документи та часто навіть консультують у телефонному режимі.

  Але є тут родини, які зареєстровані поза межами громади. Сюди вони приїхали в пошуках роботи та орендують житло. Наприклад, є багатодітні з Березівського району, де, за словами фахівчині, зовсім немає, де працювати. Як визнають в соціальних підрозділах, раніше сім’ї залишалися вдома, їхав на заробітки тільки чоловік. Але зараз батьки хочуть бути поряд зі своїми дітьми, брати участь у вихованні, тому все частіше переїжджають усі разом. І ця загалом дуже радісна зміна в суспільстві додає водночас проблем конкретним родинам. Як правило, вони влаштовуються по договору, не офіційно. Тому навіть на допомогу від держави часом претендувати не мають підстав. Не може підставити плече і влада громади.

  Впродовж карантину проблеми в багатьох українців загострилися. І сім’ї з багатьма неповнолітніми опинилися в дуже складних обставинах.

  В сільраді добре знають і сім’ю Нікітіних з Любополя. Подружжя, четверо хлопчиків та дві дівчинки приїхали сюди у 2017 році з Ананьївського району. Ще до пандемії родина придбала у власність невеличкий будинок та одразу переїхала сюди, попри гостру потребу ремонту, щоб не витрачатися на оренду житла. Вони потроху збирають кошти на операцію молодшої Богданки. Все це само по собі не додає фінансової стабільності, а тут ще й карантин — роботи стало в рази менше. Але в Нікітіних заведено підтримувати один одного, незалежно від статі та віку. Четверо вчаться, найстарший вже має паспорт і вагомі спортивні досягнення в легкій атлетиці. Він також, за можливістю, доглядає найменших, допомагає з навчанням молодшим. В хлопчика, на очах якого батьки підміняли один одного у домашніх справах, немає навіть думки, що це — не чоловіча справа. Тож є сподівання, що і своїх дітей згодом він напевно виховає у тому ж дусі.

  Батьки пишаються успіхами дітей, а соціальні служби та благодійники підставляють плече з оформленням потрібних документів та регулярною гуманітарною допомогою. 

  Завдяки шкільним автобусам та налагодженій позашкільній роботі більшість дітей з багатодітних сімей Визирської громади активно залучені до спортивних, художніх та музичних колективів. Ніхто зараз навіть уявити не може, що раніше старші дівчата в таких сім’ях, якщо і відвідували школу, мали після уроків бігти додому та допомагати по господарству, а не співати та танцювати, або на татамі боротися.

  Як розповіла Надія Пальоха, пару років тому у громаді вирішили збирати всіх своїх багатодітних до Дня матері на великий концерт з привітаннями. Але ж у родин є не тільки мати, а й батько, тому тепер свято організовуватимуть до Дня сім’ї.

  Відношення до багатодітних сімей з боку односельців, зовсім інше виховання всередині родини, розподіл ролей у побуті — все це за якихось п’ять-десять років змінилося суттєво та необоротно. Згадують соцробітники й про те, що поступово молодь починає залишатися тут, а не шукати кращої долі десь на стороні. Випускники з цих сімей йдуть вчитися по коледжах та технікумах, де їм надають стипендію, безкоштовне місце в гуртожитку та харчування, та повертаються працювати або у приватних агрогосподарствах, або на транспортному вузлі ТІС. Тобто в тих, хто зареєстрований в тутешній ОТГ, є певні міцні перспективи.

  Повертаючись до «дорожньої карти соцдопомоги», як стверджують автори ідеї, завдяки проєкту багатодітним області, крім супроводу по оформленню виплат, або продуктової підтримки, надається допомога у працевлаштуванні, деяким родинам можуть навіть зробити ремонт. І це може бути та сама вудка, яка додасть аналогічних перспектив та соціальних гарантій незареєстрованим сім’ям або допоможе родині Нікітіних. Адже зрозуміло — чим стабільніше фінансовий стан сім’ї, тим більше уваги та часу вони можуть приділяти вихованню та спілкуванню зі своїми дітьми.

Авторка: Наталія Шестакова.