Виклик чи покликання?

  Портове господарство ТІС (ТОВ «Трансінвестсервіс») простягнулося на сотні кілометрів, обросло причалами, залізничними гілками, підрозділами, відділами та сьогодні, мабуть, може претендувати на статус невеликого міста — зі своєю інфраструктурою і взаємовідносинами із «зовнішнім» світом. Життям порт історично наповнювали чоловіки — докери, стропальники, вантажники, кранівники та капітанія. Але транспортний вузол у Визирці забезпечує роботою всіх: тут є і стафіровщиці, і кранівниці, і змінні працівниці диспетчерських, і керівниці напрямків, в підпорядкуванні яких цілий штат чоловіків. Багато з них підіймаються кар'єрними сходами всього лише через кілька років після закінчення вишу. А розповідають про своє підприємство захоплено і з любов’ю.

  Знайомтеся: Ольга Кищенко — заступниця начальника складу генеральних вантажів контейнерного термінала DP World TIS — Pivdennyi. Відразу після школи дівчина подала документи в політех на менеджмент. Але навчання не захопило, і на наступний рік інститут — Ізмаїльський водний — порадив батько. Він розсудив, що регіон портовий, і економісти будуть потрібні завжди. Дочка послухала і поступила на заочне відділення.

   У Визирці Ольга опинилася після заміжжя і, бувши на третьому курсі, вирішила спробувати влаштуватися за фахом. Так стала тальманом. А це — перша ланка виробництва — людина, яка стоїть на приймання та відправлення, рахує кількість вантажу з машин і вагонів і складованого на судно.

  Ольга розповідає, що, коли у 2013 році вона прийшла на ТІС, на підприємстві було всього дві залізничні гілки. У неї на очах порт розвивався дуже швидко. При регулярно нарощуваних обсягах у тальманів дуже непрості умови праці — змінний графік, необхідність підійматися на борт автомобілів, щоб списати пломби з контейнерів, береговий вітер і, в основному, робота «на свіжому повітрі». Але при цьому дівчина посміхається і каже: «Я дуже люблю свою роботу».

  Тальманом вона відпрацювала п’ять років, але паралельно пройшла навчання на вагарницю, тому частину цього терміну провела на автоваговій, а потім і на зважуванні вагонів.

  Нову посаду — виконавиці робіт — їй запропонувало керівництво, оцінивши знання, енергію, професіоналізм співробітниці. Для підвищення по службі потрібно було у вільний час після роботи або у вихідний день проходити стажування. І молода спеціалістка з ентузіазмом на це погодилася. Після іспиту в підпорядкуванні Ольги опинилися тальмани-чоловіки — від чотирьох до п’ятнадцяти осіб, в залежності від обсягу робіт. І часто новим стропальникам доводилося підказувати, як краще провести роботи на майданчику.

  На той момент виробники були універсальні, але буквально через пару місяців, у зв’язку з розширенням виробництва, склади, в залежності від роду вантажів, розділили на три підрозділи — генеральних вантажів, навалювальних і контейнерну службу. Дівчина віддала перевагу піти за своїм керівником в навалювальний сектор. Але зізнається, що приймати глину, нікель, руду досить шаблонно: «сиплеш купу, та й сиплеш». І коли два роки тому їй запропонували зробити ще один крок в кар'єрі — спробувати себе на посаді замначальника складу генеральних вантажів на DP World TIS — Pivdennyi — вона з радістю прийняла виклик.

  На питання: «А як же вдається переживати цей «рух» взимку, коли навколо свистить студений вітер, сніг в обличчя, шторм, вогкість?» Ольга розповіла курйозну ситуацію, коли чоловік запропонував з'їздити на рибалку з ночівлею. Вона зізналася йому, що навіть не має уявлення, які речі з собою брати, тому що ніколи раніше так не виїжджала. І тоді він сказав: «Олю, ти працюєш в нічні зміни на ТІСі, ти й так на березі лиману». Але, визнає моя співрозмовниця, на роботі не помічаєш ні дощу, ні вітру, тому що є захопленість і відповідальність.

  Однак, при всій любові до роботи, зізнається керівниця, пріоритетом залишається сім’я. Чоловік-далекобійник може і біля плити постояти, і в інших домашніх справах бере участь. І дуже пишається в колі друзів успіхами дружини.

  У 2017 році в колектив DP World TIS — Pivdennyi влилася випускниця Тернопільського економічного університету Алла Хамурда. Її диплом був пов’язаний з митною діяльністю (знову ж таки, за пропозицією батька). Але після четвертого курсу вона приїхала в Южне до сестри. І заодно з відпочинком подала документи на місцеві підприємства. Після співбесіди дівчині запропонували двотижневе стажування з обліку вантажів на ТІСі. І дипломований митник стала технікинею обліку вантажів в порту.

  Спочатку це був підрозділ, що займався експортом і імпортом вантажів в контейнерах, і в функції молодої співробітниці входив документообіг в базі 1-С навантаження контейнерів на автотранспорт. З досвідом туди ж додався залізничний і морський транспорт. Робота позмінна, але, в основному, кабінетна, пояснює спеціалістка.

  Відносно гендерного аспекту, Алла каже, чоловіки трохи з іншого ракурсу дивляться на будь-яку виробничу проблему. Іноді щось підказують, і це дозволяє побачити ситуацію ширше, об'ємніше. Однак її професійна діяльність протікає, в основному, серед жінок.

  Дівчина розповідає, що її підрозділ з розвитком виробництва, як і в разі Ольги, також розділили на два. Контейнерну підструктуру обліку вивели окремо, а облік навалювальних і генеральних вантажів став самостійним. А Аллі Хамурді, чиє попереднє завзяття не залишилося непоміченим, керівництво запропонувало посаду старшої технікині. І ось уже два роки у неї в підпорядкуванні п’ять змінних підлеглих і вп’ятеро більша відповідальність. На сьогодні, визнає співрозмовниця, є що освоювати, вивчати та куди рости. Зарплата дозволяє самостійно орендувати житло і планувати своє життя. Але якщо помріяти про перспективи, дівчині хотілося б спробувати себе і в абсолютно новій іпостасі.

  Менеджерка з зовнішньої логістики Ірина Фоміна після Одеського національного морського університету також почала з групи обліку навалювальних вантажів. Зізнається, порт приваблював з дитинства, тому й спеціальність вибрала відповідну — організація перевезень і управління на транспорті. На підприємство в Визирку прийшла молодою фахівчинею. За десять років встигла освоїти роботу змінної технікині, фахівчині з логістики комерційного відділу, керівниці відділу внутрішньопортового експедування, менеджерки з зовнішньої логістики дирекції з маркетингу та продажу. У трудовій книжці співробітниці є відмітки підприємств ТІС-Руда, ТІС-Вугілля і ТОВ «ТІС».

  Жінка каже, за роки свого зростання навчилася і відстоювати інтереси терміналу, і знаходити компроміси зі співробітниками. І на кожному новому місці набувала відчуття щастя і захвату від того, чим доводилося займатися. Окреме задоволення — рішення нестандартних завдань. Головне тут — вміння мислити, аналізувати, використовувати накопичений раніше досвід і законодавчу базу.

  Роботу на будь-якій ділянці транспортного вузла не назвеш приємною, сходяться на думці співрозмовниці. Тут складно. Але саме це, плюс масштаб, злагодженість всіх процесів і лідерство серед конкурентів додають трудовим будням романтики, яку навряд чи можна знайти на більш «теплій», але тривіальній службі.

Авторка: Наталія Шестакова.

Фото надані з архівів співрозмовниць.

Матеріал створений в рамках проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізується Волинським пресклубом в партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та виконується Міжнародною організацією Internews.