Визирчанки склали пісню про односельця, що втратив сина під час Другої світової війни

  Цю історію розповіла Олена Козьміна, жителька села Визирка, меценатка, громадська діячка та засновниця екоферми «Ластівка». Багато років тому, коли вона зі своїм чоловіком, співзасновником транспортного вузла ТІС, Олексієм Ставніцером, переїхала жити до Визирки, першою з ким вона познайомилася, була її енергійна сусідка Ніна Василівна Терещенко. Бойова бабуся знайомила колишню городянку з укладом сільського життя, а Олена Козьміна по-людськи прив’язалася до цієї літньої людини, бо не мала в дитинстві щастя спілкуватися з власними бабусями та дідусями.

  Ніна Василівна якось розповіла Олені Козьміній про те, що після війни вона, разом зі своїми подругами, склала пісню присвячену сусідському хлопцю Миколі, який не повернувся з війни. Олена Вадимівна припустила, що було б добре на 9 травня записати цю пісню на відео та показати по місцевому телебаченню ТІС-ТВ, щоб її могли почути всі жителі громади.

  Сказано — зроблено. Ніна Василівна Терещенко розповіла, що її молодий сусід Микола разом зі своїм батьком Павлом, були покликані захищати Батьківщину, майже з перших днів після нападу фашистських загарбників на країну.

  Коли сусід — дядько Павло повернувся після Перемоги додому, він дуже сумував тому, що його старший син загинув. І Ніна Терещенко, разом зі своїми подругами, йому щиро співчували.

  Складали подружки пісню майже місяць. Куплет за куплетом, а потім і мотив знайшовся. Так всесвітня печаль, яка закралася в серця людей після пережитих жахів Другої світової війни поступово йшла разом зі сльозами та риданнями, які безумовно викликала у слухачів сумна пісня про дядька Павла.

Авторка: Катерина Гончар.