Історія кожного населеного пункту неповторна і цікава. Наприклад, село Кордон Визирської об’єднаної громади є одним з найстаріших сіл колишнього Лиманського району. За деяким даним воно було засновано десь у XIX сторіччі. Існує дві версії того, як село отримало свою назву та зародилося на цих територіях, розповідає староста Кордонського старостинського округу Оксана Третякова.
Оксана Третякова, староста Кордонського старостинського округу
Від чого пішла назва «Кордон»? Раніше між Турецькою імперією та Кримською губернією проходив кордон, саме по нашій території, і тому це село так назвали. Це перша версія. А друга версія — само село Кордон було якби вільне село, а село Мар’янівка було кріпацьким селом, тобто там був поміщик Кузнєцов і був трошки далі поміщик Шотлацький. І тому вони якось не могли поділити між собою землі, й саме через наше село проходив кордон між їхніми землями. І деякі люди могли поселятися тут, тобто були не кріпаками.
Таким чином найпершими поселенцями в селі Кордон були люди, які прагнули свободи, а не бути кріпаками. Тому й прізвища, мабуть, такі взяли — Слободніченко та Любімови. Наразі й досі у селі живуть нащадки цих перших жителів Кордону.
Володимир Слободніченко, житель села Кордон
Знаємо за розповіддю рідних — бабуся, тітка розповідали нам, що Слободніченко одні з перших поселилися тут у Кордоні. Слободніченко, Любімови, Соболєви. Це були брати. Це господарські люди такі. Вони залишилися на берегу лиману Тилігульського. Тут є й рибка, й каміння, й пісок. Вони побудувалися тут. До речі, я зараз живу в будинку, який побудував мій дід Слободніченко Федір Васильович.
Так, люди тут жили, розвивали рибацьку промисловість, з часом створивши рибацьку артіль. Село зростало, перетворювалося. Наприклад, директорка Кордонського будинку культури Наталія Сарженюк не є корінною жителькою Кордону, вона сюди переїхала з села Бутівка. Наталія згадує, як за цей час змінився Кордон.
Наталія Сарженюк, директорка Кордонського будинку культури
У 1992 році в нас побудували нову школу, яка до цього була восьмирічна, старенька, яку я до речі закінчила. Вже мої діти ходили в нову школу. У 2002 році нам побудували невеличку капличку Різдва Христова, вона так називається, і з кожним роком наше село потрошки оновлюється. В нас не було газифікації, у 2008 році в нас пройшла газифікація села, тоді ж було проведено і поміняно водогін. Кожний рік в нас якісь проходять оновлення нашого села.
Звичайно, історію села сьогодні розповідають й молодому поколінню. В школі колишнім директором Іваном Івановичем Бульбою було створено чудовий музей, який працює і доповнюється й сьогодні, каже директорка Кордонської гімназії Людмила Чернега.
Людмила Чернега, директорка Кордонської гімназії
На сьогодні він працює. В нас вчитель історії Анатолій Миколайович в цей час також працює з цим музеєм, в нього є групка дітей, які ведуть екскурсії. І, звичайно, поновлюється нині вклад в цей музей. І пишаємося тим, що у нас він звичайно є. Кожен вносить свою роботу, кожен вносить лепту в цей музей. І не тільки в музей, а взагалі в школу.
Сьогодні історія села Кордон продовжується вже у новому статусі. Минулого року Кордонська сільська рада приєдналася до Визирської об’єднаної територіальної громади. За цей рік також тут проведено чимало робіт: це й ремонт доріг, покращення вуличного освітлення, ремонти в Будинку культури, школі тощо.
Нагадаємо, що свій день заснування святкувало село Калинівка Визирської громади.
Авторка: Стелла Дюар.