Голова Комінтернівської райорганізації Українського товариства мисливців та рибалок Віктор Юрчик в інтерв’ю «ТІС-ТВ» розповів про те, завдяки чому зросла популяція фазанів на Одещині.
Віктор Юрчик, голова Комінтернівської райорганізації Українського товариства мисливців та рибалок
На Одещині розселенням фазанів почали щільно займатися з 1985-го року, у Комінтернівському районі — у 1990-му році. Перші фазани були завезені в район з Молдови, коли я був старшим єгерем району. Було привезено півтори тисячі голів. Розселені вони по району Петрівка — Калинівка. Але із суворими зимами, що проходили періодично, фазан гине. Тому з періодичністю раз на два-три роки всі райони області займаються питанням відновлення популяції. Ми запускали по півтори тисячі, коли почав приживатися краще — стали менше. На сьогодні ми маємо дуже хорошу щільність фазанів у мисливському господарстві.
Віктор Юрчик говорить, що Українське товариство мисливців та рибалок насамперед несе охоронні функції.
Віктор Юрчик, голова Комінтернівської райорганізації Українського товариства мисливців та рибалок
Територія господарства має 91 тис. га. Мисливці не претендують на те, що будується місто чи підприємства, ми повільно відходимо, як у преріях індіанці. Воно забудовується — ми відходимо, і та ж дичина теж відходить. Звичайно, браконьєри завжди були й незадоволені теж. Потрібно не забувати, що товариство не тільки споживає цю дичину і стріляє по ній, воно згідно з лімітом все це робить. Але насамперед воно несе охоронні функції. Адже який господар хоче, щоб до нього в господарстві приїжджали на полювання і там була пустеля — звичайно він добиватиметься того, щоб там був результат. А якщо він є, то до вас їдуть мисливці й ваша скарбниця поповнюється.
Також Віктор Юрчик розповів трохи про історію Українського товариства мисливців та рибалок, та їх природоохоронну діяльність.
Віктор Юрчик, голова Комінтернівської райорганізації Українського товариства мисливців та рибалок
Наш перший з'їзд був у Харкові, 1921 році, там було обрано першого голову Всеукраїнського товариства, і з того часу все так пішло. Були 30-ті роки, вони негативно позначилися на товаристві. Але все прийшло до норми після Другої світової війни, всі зрозуміли, що ми не туди йдемо, і в Україні ми відродилися у 1946 році. Від нас вимагалося одне — щоб в угіддях була хороша щільність дичини, щоб вона охоронялася. Наведу приклад на браконьєрах, у 1986 році нашими інспекторами єгерської служби було складено три з половиною тисячі протоколів, сильні порушення почалися саме цього року, коли оголосили перебудову.
На думку Віктора Юрчика, є мисливці бездушні, а є з душею. Сьогодні можна побачити, що скрізь бігає дичина, бо є люди, які вболівають за це — Визирський мисливський колектив, Першотравневий та Петрівський. Для багатьох мисливців справа не в м’ясі, а в спілкуванні.
Нагадаємо, що Українське товариство мисливців і рибалок відзначило своє 100-річчя у Доброславі.