Бригадир тов. В. Т. Павленко (колгосп ім. Щорса), коли мова йде про корів колгоспників, яких треба використовувати на збиранні хліба, займає особливу позицію, — так в газеті «Перемога» № 27, 1945 року, згадується робота бригадира в колгоспі.
Колгоспникам він нічого не пояснює про те, яку користь вони матимуть від того, коли їхні корови працюватимуть в колгоспі. Це питання він завжди намагається розв’язати адмініструванням.
Коли ж його запитують колгоспники, чому він свою власну корову не дає на роботу, замість відповіді — одержують залякування. Бо він каже, що коли дасть свою корову, то всі будуть бідні.
Від таких слів не користь, а зрив в роботі.
На поле прийде, сяде на бочці та сидить, а що робиться в бригаді — йому байдуже.
Ось на складанні копиць працюють: Павло Науменко, Софія Тухта, Клавдія Тарасевич і інші. Обідня перерва в них — 5 годин, ячмінь у валках пересихає, великий розрив між косінням і складанням в копну, а йому хоч би що.
Дуже дивно, що цього не бачить і голова колгоспу тов. Ширкін.
Автором був С. Костанді, голова Сичавської сільради.
Нагадаємо, що у газеті «Перемога» № 26, 1945 року, згадується, що у риболовецькому колгоспі ім. Горького села Сичавка крадуть рибу, а голова колгоспу та його заступник ніяк не протидіють цьому.