Тилігульський лиман: любити рибу не лише на блюді

  Понад 20 тис. км² займав своєю площею Тилігульський лиман. Велике значення він мав для рибного промислу у минулі роки. І різного роду риба водилася в ньому — короп, лящ, судак, тарань, а ось останніми роками рибні запаси лиману з низки причин сильно збідніли. Фактично залишилися одні бички, так у газеті «Прапор перемоги» за 20 березня 1962 згадується стан Тилігульського лиману.

  Автор зазначає, що ще є можливість відновити рибні запаси лиману. У 1960–1961 роках каналом, що з'єднує лиман з морем, у його води разом із кефаллю потрапило багато молодої глоси, яка добре прижилася в лимані й цього року (1962 р., прим. ред.) з кінця січня вже почала свій нерест. Закінчиться нерест глоси, який триватиме до кінця березня — почнуть свій нерест із квітня короп та тарань, а потім із травня — бичок.

  І якщо дати можливість спокійно віднереститися всім породам риб, то в найближчі два-три роки лиман добре поповниться рибними запасами. Але цього поки що не спостерігається.

  Вже зараз виникає тривога про життя риб — їм загрожує загибель від браконьєрів. Особливо активно діють по винищення ікрової глоси мешканці сіл Кошари, Мар’янівка, Кордон. У Кошарах найбільшим майстром у цій варварській справі зарекомендував себе М. Мазуренко.

  Осліплені прагненням особистої наживи, браконьєри навіть не уявляють собі, яку шкоду вони завдають спільній справі. Впіймавши, наприклад, 10 штук ікрової глоси, браконьєр знищує тим самим величезну кількість майбутньої риби. Докази? Ось вони у звичайних розрахунках. Плодючість однієї глоси в середньому дорівнює 700-800 тис. ікринок. Під час природного нересту виживають два відсотки, тобто 14-16 тис. риб дає одна глоса. Таким чином, браконьєр знищує 140-160 тис. мальків, які через 2-3 роки дали б 1,2-1,3 кг продуктивної риби.

  Боротьба за збереження рибних запасів не дає бажаних наслідків ще й тому, що низка рибалок з рибальських колгоспів теж стала на шлях браконьєрства. Це стосується насамперед бригадирів рибальських бригад тов. Вуколова з колгоспу «Схід», Остапенка та Романовського із колгоспу ім. М. Горького. Замість того, щоб показувати приклад у боротьбі за збереження рибних запасів, рибалки рибальських колгоспів самі почали застосовувати заборонені для лиману знаряддя лову, підключилися до них і сторожі приймальних рибпунктів. Люди, покликані розумно використовувати рибні запаси і оберігати їх, самі стали на шлях винищення.

  У кожному рибколгоспі є групи громадських інспекторів. Протягом року вони нічого не робили. Взяти хоча б громадського інспектора І. Ф. Бохана із рибколгоспу ім. М. Горького. Він не лише не допомагав у виявленні випадків браконьєрства, а й сам був притягнутий до відповідальності за порушення правил рибальства.

  Нагадаємо, що У РЛП «Тилігульський» запровадили заходи зі збереження місць гніздування коловодних птахів.

Автор: Н. Гончаров, рибінспектор.

  За матеріалами газети «Прапор перемоги» за 20 березня 1962 року.