Микола Чудотворець: подробиці з життя Святителя

  Микола Угодник народився 29 липня (11 серпня) 270 р. від Різдва Христового в містечку Патари (нині — територія Туреччини), яке розташовувалося в області Лікії в Малій Азії й було грецькою колонією. Батьки майбутнього архієпископа були дуже заможними людьми, але вірили в Христа й активно допомагали бідним. 

  Як каже Житіє, Святитель з дитинства повністю присвятив себе вірі, багато часу проводив у храмі. Так став священником у церкві, де настоятелем служив його дядько, єпископ Микола Патарський. Після смерті батьків роздав усю свою спадщину бідним та продовжив церковне служіння. Коли ставлення римських імператорів до християн стало більш терпимим, але гоніння продовжувалися, він зійшов на єпископський престол у Мирі. Зараз це містечко називається Демре, розташоване в провінції Анталія в Туреччині. 

  Нового архієпископа дуже полюбили: був добрий, справедливий, чуйний. Жодне прохання до нього не залишалося без відповіді. Микола запам’ятався сучасникам як нездоланний захисник християнства. 

  Ще за життя Святитель прославився багатьма чудесами. Врятував місто Мири від страшного голоду — своєю гарячою молитвою до Христа. Молився, і тим допомагав морякам, що тонули на суднах, виводив з ув’язнення у тюрмах несправедливо засуджених. 

  Микола Угодник дожив до глибокої старості та відійшов до Господа 6 (19) грудня десь у 345– 351 рр. у місті Мири. Його мощі були нетлінними. Спочатку вони лежали в кафедральній церкві міста Мири Лікійські, де він служив архієпископом. Вони мироточили й миро зцілювало вірян від різних недуг. 

  Святитель прославився чудесами не лише за життя, а й після своєї смерті. 

  Чому Церква, як західна, так і східна, урочисто й піднесено святкує цю, здавалося б, сумну подію? Відповідь проста. Її зрозуміють моряки й ті, хто змушений далеко від дому працювати. Коли хтось один із команди, після закінчення свого робочого терміну, їде до свого рідного дому, то друзям стає одночасно і сумно, тому що розлучаються, і радісно, бо їхній друг повертається додому.

  Так і тут — всі християни радіють зі Святителем, бо він прийшов до Того, заради Кого жив. На згадку про дивного Угодника Божого було збудовано багато храмів. Серед них і храм у с. Першотравневому, який був освячений Митрополитом Одеським та Ізмаїльським Агафангелом 6 серпня 2012 р. на честь перенесення мощів святого Миколая з м. Миру до Барі, де вони й досі перебувають. 

  З давніх-давен повелося на День святого Миколая підносити подарунки, а разом з ними й частинку любові та турботи, на згадку про чесноти, які Угодник Божий чинив таємно.

  Нагадаємо, що недільна школа Свято-Миколаївського храму у Першотравневому Визирської ОТГ запрошує до себе на святкування Дня святого Миколая.

Автор: протоієрей Степан Карлов. 

  За матеріалами газети «Слава хлібороба» № 50 (9 905).