Соціальні працівники — це люди, які щоденно діляться своїм душевним теплом з тими, хто найбільше його потребує: самотніми людьми похилого віку, людьми з інвалідністю, дітьми-сиротами, багатодітними та малозабезпеченими сім’ями. І не дивно, що працювати тут може далеко не кожен, а лише той, хто наділений душевним вмінням перейматися чужим болем співчуттям до нього, здатністю брати на себе відповідальність за долю іншої людини.
Соціальна робота для переважної більшості її працівників це не професія, а покликання. Справжні професіонали соціальної сфери працюють в Доброславському центрі надання соціальних послуг, який очолює Лідія Чикурова.
Ці люди не перший рік працюють на своїх посадах у різних населених пунктах тепер вже у складі однойменної об'єднаної територіальної громади. Скажімо, обидві Наталі Семенова та Яковенко і їхня колега Ольга Корнієнко в селищі Доброслав, Любов Максименко, Ірина Яківчук, Наталя Голіченко, Іванна Дмитрів і Галина Омірова відповідно у селах Вовківське, Шомполи, Кремидівка, Трояндове, Ониськове. І, практично, про усіх них можна чути лише позитивні відгуки їх підопічних. За цим всім стоїть людська небайдужість цих працівників до навколишніх, а ще вміння якісно та професійно виконувати свою справу.
Як і в будь-якому колективі, є працівник на якого прагнуть рівнятися інші. У згаданому центрі соціальних послуг такою є Любов Максименко, котра, як вже відомо, проживає і вже два десятки років обіймає посаду соціального працівника у Вовківському. Свого часу Любов Степанівна працювала пташницею в місцевому птахорадгоспі «Улянівський». Вона була однією з кращих трудівниць господарства. Про це засвідчує хоч би той факт, що Максименко протягом 30 років обиралася депутатом спочатку Комінтернівської, а згодом Доброславської селищної ради. І ось цій шанованій в селі жінці було доручено працювати соціальним працівником. Слід сказати, що за роки роботи вона стала чи не найріднішою для самотніх стареньких односельців. Цю жінку можна зустріти на сільських вулицях за будь-якої погоди, хоч в пекельну й літню спеку, хоч в тріскучий зимовий мороз. Вона завжди поспішає до своїх клієнтів, забезпечуючи стареньких на власному автомобілі необхідними продуктами та ліками, допомагає в оформленні та оплаті комірного, виконанні різного роду хатніх робіт, добровільно надає транспортні послуги тощо. А ще й налаштовує такий собі місток між бабусями та дідусями із зовнішнім світом, розповідаючи їм про місцеві й, навіть, міжнародні новини. Просте людське спілкування, це те, чого так не вистачає самотнім людям і часто це, мабуть, найдієвіші ліки проти старечих хвороб. Старенькі, які вміють користуватися мобільним телефоном, телефонують до свого соціального працівника та замовляють все, що заманеться. Було навіть прохання про придбання телевізора. Любов Максименко ніколи не сердиться на своїх підопічних, завжди з розумінням ставиться до таких потреб, бо знає, що окрім неї інколи порадувати чимось стареньких більше нікому.
Так все відбувається тоді, коли людина дійсно працює за покликом душі та велінням серця.
Нагадаємо, що завдяки регулярній реєстрації рекордів та створенню туристичних атракцій Доброславська ОТГ змусила говорити про себе весь світ і привернула увагу інвесторів з ОАЕ.
Автор: Іван Рафальський.
За матеріалами газети «Слава хлібороба» № 1 (9 908).