Коли на вулиці мороз, а у твоєму будинку тепло і сухо, сьогодні згадуєш тих, хто нас обороняє і зараз, мабуть, перебуває у похідному наметі, без будь-яких зручностей та центрального опалення. Щоб українські воїни не мерзли холодними ночами, волонтери з селища Доброслав налагодили випуск спальних мішків. Для цього у перші дні війни там було перепрофільовано швейне виробництво. Спочатку вони відшивали українські прапори, потім, як тільки надійшов запит на спальні мішки, стали шити їх.

Володимир Сорохманюк, підприємець із селища Доброслав

Лекала ми взяли стандартні, зараз є багато в інтернеті. Тканина у нас дуже хороша, не мокне, можна і на землю стелити. Усередині спеціальна тепла тканина для спортивних костюмів, а внизу байка, щоб тепло було нашим солдатам. Ми самі спали вночі у цих мішках, все перевірили на собі, тепло. Швачки, вони як волонтерки працюють, я їм лише їжу купую.

На початковому етапі змійку та кілька рулонів тканини на пошиття спальних мішків подарували підприємці, постачальники тканин. Але ці матеріали швидко закінчилися і постало питання, де брати необхідну сировину. Грошові пожертви на тканину зібрали трудові колективи вчителів Лиманщини, жителі Курісовської громади, але цих коштів було вкрай мало, а спальні мішки для військових були потрібні терміново, на вулиці мороз. Кардинально питання вирішилося, коли про цю проблему дізнався депутат Южненської міської ради Віталій Кутателадзе.

Володимир Сорохманюк, підприємець із селища Доброслав

Було важко, я звернувся до Віталія Олеговича, і це питання закрили повністю, дуже допомогли. Солдати вдячні Віталію Олеговичу Кутателадзе.

На думку Володимира Сорохманюка, військові показали велику мужність та відвагу, бо народ об'єднався, як одна велика родина, щоб допомагати їм.

Володимир Сорохманюк, підприємець із селища Доброслав

Хтось зміг, узяв зброю в руки, хтось може допомагає — шиє, всі підприємства працюють на перемогу. Таку країну неможливо перемогти.

Впевнена у перемозі наших воїнів і директорка Визирського ліцею Яна Куліченко. З першого дня війни вчителі Визирської громади об'єдналися, щоб допомагати армії.

Яна Куліченко, директорка Визирського ліцею

Усі працюють, починаючи з пів на сьому ранку до восьмої вечора. Ми поділилися на дві зміни та працюємо. Жителі нашого села постійно дуже переживають, пенсіонери несуть із дому що тільки можуть. У кого кури добре несуться, хто молоко приносить, хто сир домашній, щоб ми все це використовували у приготуванні їжі тим, кому зараз вона потрібна. Ми всі працюємо, щоб у нашій країні якнайшвидше настала перемога.

Авторка: Катерина Гончар.

Схожі новини:

Всі публікації