До центральної садиби Визирської громади прибули біженці з Миколаївщини. У групі багато дітей віком від півтора до 14 років. Визирський сільський голова перед початком робочого дня відвідав гостей у місцях їхнього перебування.
Валерій Стоілакі, Визирський сільський голова
Сьогодні зранку до них приїхав. Я спитав, як провели ніч? Вони відповіли, що просто чудово. Вони всі скупалися у гарячій воді, поїли. Сказали, що було дуже приємно, що є світло, бо в них електрики не було вже два тижні, там вони сиділи при свічках. Люди дуже задоволені, сказали, що не уявляли, що їх так добре тут зустрінуть.
За інформацією Валерія Стоілакі, це жителі сільської місцевості, тут вони надовго затримуватися не планують.
Валерій Стоілакі, Визирський сільський голова
Вони сказали, тільки там припиниться стрілянина, вони відразу поїдуть додому. Я зрозумів, що у них вдома у кожного господарство, корови й вони поїхали, поки там припиняться обстріли.
Любов, жителька Визирки, яка одна з небагатьох мешканців цього села, хто застав ще Другу світову війну. Вона була маленькою, але пам’ятає, що навіть румуни, які тоді захопили рідне село, до місцевих жителів, ставилися лояльно, людей не ображали. Сьогодні, коли на українські міста летять російські бомби, її вражає жорстокість, з якою сучасні окупанти вбивають мирних українців.
Любов, мешканка Визирки
Вражає жорстокість Путіна. Яке треба мати серце, щоб дітей маленьких вбивати. Хіба дитина винна, що вона народилася на цей світ. Так само і молоді люди, які вчилися, планували створити сім'ї, а їх знищують. У цього нелюдя душі немає, ні серця, ні жалості до людей. А от Володимир Зеленський добре показав себе. Він правильно зробив, що об'єднав усі країни, і тепер усі вони нам допомагають.
Любов розповіла, що через погане здоров’я на вулицю зараз майже не виходить і щаслива тим, що в такий страшний час оточена турботою рідних та близьких людей.
Любов, мешканка Визирки
Пенсію мені листоноша приносить додому, додали зараз 160 грн, а ще принесли субсидію.
Вона вважає, що сільського жителя добре рятують запаси, який кожен у міру сил робить. Наприклад, консерви. Сьогодні, коли збирають продукти, кому вони потрібніші, вона з радістю ділиться закрутками й вірить, що Україна переможе. Бо спільне лихо об'єднало людей і розкрило найкращі якості їхньої душі, а відтак правда за нами.
Авторка: Катерина Гончар.