Прихистити, нагодувати й обігріти добрим словом людей, що потрапили в біду, це прояв людяності високого порядку. Ті, хто сьогодні розміщує у себе вдома вимушених переселенців із зони бойових дій свого не шукають. Роблять вони це не за гроші, а тому, що співчувають чужому лиху не тільки словами, а й конкретною справою. Президент Володимир Зеленський анонсував надання матеріальної підтримки вимушеним переселенцям із зони бойових дій, а також українським сім’ям, які дали їм притулок. Прем'єр-міністр Денис Шмигаль докладно розповів про надання фінансової допомоги вимушеним переселенцям.
Про те, чи можна цією фінансовою підтримкою держави скористатися вже зараз, розповіла керівниця відділу соціального захисту населення Визирської сільради Ярослава Ящук.
Ярослава Ящук, керівниця відділу соціального захисту Визирської сільради
Ми цю ситуацію контролюємо, сьогодні це 21 особа. Вони у знайомих живуть, у родичів. Дуже гострих у них проблем поки не виникає. Вони до сільради не зверталися. Але ми знаємо що вони є і будь-який документ, який дає їм право на виплати, вказує на те, що має бути у них довідка внутрішньопереміщеної особи. На сьогодні такої довідки ніхто в Україні поки не видає, законотворець повинен ще врегулювати. Як тільки буде можливість отримати таку довідку, одразу проінформуємо через наші офіційні джерела, повідомимо старостів і цю інформацію поширимо.
Державою озвучено кілька виплат — це мінімальна фінансова допомога всім переселенцям, які покинули райони бойових дій у розмірі 2 тис. на дорослого та 3 тис. грн на кожну дитину, яку вивезли через війну до більш безпечних регіонів. Усі, хто надав притулок, отримуватимуть 450 грн на місяць за тих, кому допомогли, на компенсацію комунальних послуг.
Хоча у сусідній Миколаївській області йдуть бойові дії у Дмитрівському старостинському окрузі, поки що не відчули хвилі переселенців, хоча можливості допомогти сім’ям у цьому селі є, розповідає староста.
Володимир Жердецький, староста Дмитрівського старостинського округу
15 людей всього прибуло, родичі, діти. Населення у нас не побільшало. В нас є порожні хати, є жителі, які готові взяти сім'ї з дітьми, є у нас приміщення: школа, дитячий садок, клуб, якщо масово поїдуть люди, їх є де розмістити.
Але такий розвиток подій малоймовірний, тому що люди, які вирішили залишити свої місця проживання, виїжджають у більш віддалені від бойових дій області чи за кордон. У будь-якому разі бажання допомогти переселенцям у мешканців сіл Визирської громади є і це ще раз показує, що наша хата не з краю, наш дім — це вся Україна, у цьому сила українського духу — його воля та прагнення до перемоги, яка обов’язково настане.
Нагадаємо, до Визирської ОТГ прибули біженці з Миколаївщини, щоб перебути тут часи обстрілів. У групі багато дітей віком від півтора до 14 років.
Авторка: Катерина Гончар.