У минулому моряк, житель села Кордон Визирської громади Володимир Слободніченко наприкінці серпня відзначатиме свій 60-ти річний ювілей. Особлива увага до цієї людини викликана тим, що він є знатним художником. Його графічні роботи можна побачити у Домі культури села Кордон, в Одесі у Музеї сучасного мистецтва, в галереях Очакова, Белграда, Мюнхена, у приватних колекціях по всьому світу. Мальовничі місця на узбережжі Тилігульського лиману, де народився наш герой, колись причарували його предків, які тут і оселилися. Не дивно, що ці гарні краєвиди стали місцем тяжіння для багатьох митців.
Володимир Слободніченко, художник, житель села Кордон
Сусіди в мене — художники. Сергій Олександрович Карпенко, заслужений художник України та нині покійний Володимир Андрійович Карпенко. Вони митці вчені, здобули освіту художню. Я освіту художню не отримав. Вони малювали за правилами, а я малюю від душі. В дитинстві, коли сусід картини рисує чи портрети — це вражає. І я поступав після восьмого класу. Здав малюнок, натюрморт, але на диктанті отримав двійку, бо написав «Ілліч» з багатьма помилками.
Але Одеське морське училище Володимир Слободніченко закінчив з відзнакою і після служби в армії став справжнім моряком. Рейси в екзотичні країни помітно вплинули на світогляд майбутнього художника.
Володимир Слободніченко, художник, житель села Кордон
Союз розпався, роботи не було, ми всі повернулися до дому. А я ж був — Сінгапур, Пальмас! Моряк! А тут треба було підлаштовуватися. Коли ти нікому не потрібен, я брав папір, ручку і малював. Міг малювати по три години. Це мене заспокоювало. Не кличуть на роботу, але я при ділі.
Малюнок за малюнком, так в колекції митця з Кордону з’явилась суттєва кількість робіт. Самобутня графіка Володимира Слободніченка мистецтвознавцями відразу була сприйнята, як позитивна та самобутня, а сам художник, як безумовно талановита людина.
Євген Лукашов, заслужений робітник культури України, доктор мистецтвознавства
В нього є свій стиль. Є таке слово еклектика, тут і класика, і фантазія, і авангард. Одним словом це не назвеш. Головне, що людина талановита. Приходять на пам’ять слова Миколи Гоголя: «Покажіть мені народ, у якого було б більше пісень, більше талановитих людей». Ці слова і сьогодні актуальні. У цьому ще раз переконуєшся, коли приходиш на персональну виставку самобутнього художника Володимира Слободніченка. Ми знайомі давно. Наша дружба творча та людська тягнеться вже з десять років. І я цьому дуже радий.
Володимир Слободніченко, художник, житель села Кордон
Я знайомий з багатьма одеськими художниками та мистецтвознавцями. Мене трошки знають — впізнають по роботах.
В роботах Володимира Слободніченка нема сюжету, назви чи задуму. Тонка лінія, яка з’являється на папері, тягнеться сама, як жива, куди схоче. Хто веде рукою митця? Серед простих конструкцій або витонченої деталями графіки з’являються нетутешні образи і ти сам стаєш творцем коли розпізнаєш їх.
Володимир Слободніченко, художник, житель села Кордон
Ми можемо всі щось створювати. Хтось малює, хтось співає, хтось танцює. Комусь треба тільки чашка кави та сигарета, а мені це потрібно. Як ти можеш намалювати те, чого нема у світі. Намалювати дерево, якщо ти художник, просто. А як намалювати те, чого немає? Тут потрібно особливе бачення.
Після початку широкомасштабної війни, яку розв’язала Росія проти українського народу, Володимир Слободніченко майже кинув малювати. Нема спокою в його душі, нема натхнення…
Володимир Слободніченко, художник, житель села Кордон
Я вже знаю, що в мене малюнки мирного часу. Як можна було розпочати цю війну? Вона дуже вплинула. У нас зі старостату воює понад 50 осіб. Пішли в перші ж дні, не чекали повісток. Списалися по Вайберу і пішли, серед них мій брат Федір Слободніченко — троє дітей, теж пішов.
Але Перемога над ворогом, велика, переконлива, на яку ми всі так сподіваємося, безумовно привнесе друге дихання у творчість митця Володимира Слободніченка. У цьому в нього немає жодних сумнівів.
Володимир Слободніченко, художник, житель села Кордон
Будуть файні малюнки, з добрим настроєм. Кольорова гамма не буде чорна!