Наприкінці шістдесятих років у Лиманському районі, тоді ще Комінтернівському, почалося повсюдне відкриття клубів та будинків культури. Про це можна дізнатися з районної газети «Слава хлібороба», яка хоч і не дуже детально, але іноді про це звітувала. Відкриття нового будинку культури у селі Першотравневе так і не залишило інформаційного сліду на її сторінках. Хоча цей велетень, за сільськими мірками, стане надалі свідком багатьох святкових подій районного, а іноді й обласного масштабу.
Любов Мусієнко, другий директор Першотравневого будинку культури
Відкрили у 1968 році. Самодіяльність починалась у нас в приміщенні, яке ми прозвали «корівником». Там був танцювальний колектив, солісти, вокально-інструментальний ансамбль теж був.
Катерина Годзь, учасниця народного вокального колективу «Джерело»
Будували птахофабрику, а її директором був Олександр Янчев. Завдяки йому й побудували цей будинок культури. Ми дуже задоволені тим, що в нас таке відбулося. Бо той старий клуб був перероблений з корівника, там колись кіно крутили, були танці.
У 1963 році тутешній колгосп імені «1 травня» був реорганізований у Комінтернівську птахофабрику. З нарощуванням потужностей цього підприємства почала розвивалася і соціальна інфраструктура села. Завдяки ініціативі директора Олександра Янчева було збудовано школу, амбулаторію, будинок культури. Ці світлини збереглися у сімейному архіві Олексія Чебана, який у 1968 році працював на будівництві будинку культури. Після відкриття закладу, до творчого життя Янчев почав залучати багатьох фахівців птахофабрики.
Любов Мусієнко, другий директор Першотравневого будинку культури
Директором тоді був Олександр Вікторович Янчев. Він зібрав усіх фахівців разом і сказав — не розійдемося, поки не запишуться до хору. Так в нас був заснований хор.
Народний самодіяльний хор української пісні будинку культури Комінтернівської птахофабрики налічував понад сорок учасників і проіснував багато років. Колектив запрошували на фестивалі районного, обласного та республіканського рівня. Його першим керівником був Володимир Виноградов. Справжній фахівець свого діла, він відразу встановив і підтримував професійний рівень виконання пісень. Такою ж запам’яталася і перша директорка цього закладу культури.
Любов Мусієнко, другий директор Першотравневого будинку культури
Харбарова Жанна Дмитрівна була дуже здібна. Вела танцювальний гурток, потім заснувала ансамбль. Вона була жінка інтелігентна, красива і дуже добра.
Вже с перших років свого існування будинок культури Комінтернівської птахофабрики вів активне життя. Тут, серед величезної кількості гуртків, була навіть власна фотостудія, дуже прогресивна на той час. Завдяки чому можна побачити безліч світлин на яких видно, як жителі Першотравневого за радянських часів проводили свої свята. Після розпаду радянського союзу, Комінтернівська птахофабрика, як і багато інших сільгосппідприємств, прийшла у занепад. Недофінансування місцевого закладу культури погано вплинуло на зовнішній та внутрішній стан будівлі. Тільки після приєднання Першотравневого у 2019 році до Визирської СТГ почалися роботи з капітального ремонту місцевого будинку культури.
Любов Мусієнко, другий директор Першотравневого будинку культури
Занепаду такого не було. Так, як почалося, так і велося. І танцювальний колектив залишився, і хор, і духовий оркестр. Хору як такого немає, але дівчата, які там співали зараз у народному колективі «Джерело».
Володимир Німчук, директор Першотравневого будинку культури
Будинок культури зараз живе повноцінним життям. Чотири колективи з п’яти, в нас мають звання. Це народний фольклорний ансамбль «Джерело», зразковий оркестр «Першотравневі гусари», зразковий танцювальний колектив «Калейдоскоп», народний ансамбль сурмачів «Фантазія».
Старожили згадують про те, що офіційне відкриття Першотравневого будинку культури відбулося у 1968 році на День робітників сільського господарства. Тому цьогоріч у листопаді цей заклад культури відзначив своє 55-річчя. З нагоди ювілею тут відбувся урочистий концерт.
Василь Хміленко, староста Першотравневого старостинського округу
Діти з радістю йдуть до будинку культури, де вони спілкуються між собою, де вони танцюють, співають, просто бачаться. Це дуже приємно. Я бажаю нашій культурі й надалі розвиватися, процвітати та радувати наших жителів села. Бажаю, щоб ми змогли найближчим часом зробити великий концерт до Дня Перемоги.
Раніше заступниця директора з НВР Першотравневого ліцею розповіла про роботу закладу під час війни.