На початку війни культурне життя у всій країні фактично призупинилося. Працівники культури зіткнулися з величезними викликами, ніхто не мав розуміння, як діяти далі. Проте з часом культурна діяльність поступово почала відновлюватися. Не стали виключенням і сільські будинки культури Визирської громади. З перших днів повномасштабного вторгнення ці заклади трансформувалися у волонтерські центри. Згодом тут почали потрохи повертатися до звичного ритму культурного життя. Адже саме ті різноманітні заходи, які організовують працівники будинків культури, дають можливість згуртувати жителів громади, щоб системно підтримувати збройні сили України. Всім відомо, що українська культура та традиції завжди були міцною підтримкою для всіх нас у скрутні часи.
Катерина Кушнір, начальниця відділу культури, туризму та культурної спадщини Визирської сільради
Культура українська вона така: коли нам добре — ми співаємо, коли нам сумно — ми співаємо. Так, це різні пісні, це журливі пісні, це пісні про життя, про війну, але ми співаємо. Така наша українська душа. І культура теж почала співати. Ми знімали патріотичні кліпи на підтримку ЗСУ та на підтримку морального духу людей. Таким чином наша культура не зупинялась. Вона працювала, можливо в іншому напрямку, це було вже волонтерство. Окрім волонтерської роботи люди виконували й свої прямі обов’язки — культурні.
Що стосується заходів, які організовували працівники будинків культури, то тут вони зіткнулися з різними точками зору жителів Визирської громади. Деякі люди вважали, що проводити розважальні заходи недоречно у той час, коли в країні йде війна. Інші навпаки впевнені в тому, що це треба робити, оскільки такі заходи дають можливість жителям громади хоч трохи відволіктися. Як розповідає Катерина Кушнір, навіть військові говорять про те, що це потрібно робити.
Катерина Кушнір, начальник відділу культури, туризму та культурної спадщини Визирської сільради
В нас була зустріч з військовим і я йому розповіла, що власне у нас в громаді й взагалі по всій країні, настрій людей ділиться на два табори. Один табір говорить, що «хлопці там заради того, щоб ми тут жили», а інші кажуть — «чого ми тут співаємо, якщо там хлопці гинуть». Цей військовослужбовець розказав, що серед військових точно такі ж бувають настрої. Одні кажуть, що вони тут для того, щоб їхня родина нормально жила, а інші кажуть, «я тут інколи по крові ходжу, а вони там веселяться».
Працівники місцевих будинків культури зосередились зараз на роботі з дітьми. Знову запрацювали творчі кружки, проводяться різноманітні цікаві майстер-класи. На думку робітників культури це треба робити обов’язково, адже наші діти зараз практично позбавлені нормального дитинства. Самі ж керівники будинків культури зізнаються, що дуже сумують за своїм глядачем і сподіваються на те, що нарешті прийде наша Перемога і культурне життя у Визирській громаді знов заб’є насиченим ключем.
Лілія Тарасова, керівниця Дмитрівського СБК
Ми зараз проводимо концерти не в онлайні, а наживо. Але, на жаль, приходить не така кількість людей, яку ми б хотіли бачити. Раніше зали були переповнені, а зараз наповнені на половину. Хочеться дійсно свята.
Наталія Сарженюк, керівниця Кордонського СБК
Ми трошки десь нервуємось, десь радіємо, але все одно працюємо, даруємо людям радість. Зараз у нас не такі повні зали, як були раніше, але люди потрошечки йдуть.
Тетяна Науменко, керівниця Калинівського СК
Зараз йдуть зимові свята, будемо намагатися проводити новорічні свята в залі. Але такі заходи, щоб не затримувати діток. У нас же йдуть День Миколая та Новий рік, і всі вони очікують подарунки. Тому ми будемо намагатися провести ці свята.
Сьогодні культура — це наш другий фронт. Фронт, який працює на підтримку, в першу чергу, наших захисників, фронт, який працює на підтримку моральної стійкості всіх українців, які залишаються незламними.