«Мамуль, я обов’язково повернусь». Останні слова сина, які Наталія Собко запам’ятає на все життя. На все життя, в якому вже ніколи на порозі рідного дому не з’явиться Іван Собко. Молодий хлопець, котрий своє життя поклав на захист України. Він народився 2 квітня 1998 року у селі Любопіль. Був старшим сином у родині та ріс з молодшим братом. У 2005 році пішов до першого класу. Мав купу друзів. Був спокійним та врівноваженим, завжди хотів допомагати не тільки людям навколо себе, а й тваринам.
Наталія Собко, мама Івана Собка
Собак додому приводив цілу купу. Якщо не сам, то просив друзів приводити. Я така сама, як і мій син. Одного разу його однокласник приніс чотирьох цуциків. Іван з вікна побачив, як я їх несу, питає: «Мамулю, беремо?» — Беремо. «Від тата ховаємо?» — Ховаємо. Ми їх сховали у шафу. А вони плачуть, їсти хочуть. Прийшов чоловік, спитав про собак, ми сказали, що вони прибились, а коли собаки приходять до двору — то це на щастя. Так ми і вигодували тих цуценят.
У 2014 році Іван закінчив 9 класів та вирішив здобути технічну освіту. Вступив до, на той час, Южненського НВК № 2 — Центр — ПТУ. Планував стати слюсарем по розборці автомобілів. Але, будучи вже призовного віку, вирішив йти до армії, тому обрану професію не здобув. З 2016 року — служив по контракту у 28-й бригаді. Був у зоні АТО. У дитинстві Іван в селі мав купу друзів, бо був компанійським, щирим та відкритим, ця риса характеру залишилася у нього і в дорослому віці. Тільки тепер замість школярів у будинку родини Собко часто гостили армійські друзі.
Наталія Собко, мама Івана Собка
«Мам, щось смачненьке приготуй», — каже. «Добре, синку, немає проблем». А вже як пішов в армію, то він до нас приводив вже не пів школи, а пів армії. Ванну набирав, в нас бойлер не встигав гріти воду.
З 2016 року життя Івана стало тісно пов’язаним із військовою справою. Але за декілька років до повномасштабного вторгення він її залишає та влаштовується на цивільну роботу. Там він знайомиться зі своєю майбутньою дружиною — Яною.
Наталія Собко, мама Івана Собка
Він звільнився зі служби й пішов до міста, винайняв квартиру, працював в «Обжорі» і ця дівчинка там працювала. Він мені подзвонив, сказав, що в нього з’явилася дівчина. Незабаром вони приїхали знайомитися.
У 2022 році Яна та Іван стають подружжям. Пишного весілля не робили. Іван мріяв про те, що після Перемоги вони його зроблять. Незабаром дізнався чудову новину: вони стануть батьками. Татові і мамі Іван повідомив відразу, що у них буде перша онучка, бо онука вони вже мають — від молодшого сина.
Наталія Собко, мама Івана Собка
Тут він дзвонить, нервується: «Подивися скільки пропущених дзвінків». Переслав мені фото і сказав, що я стала бабусею.
У лютому 2023 року Іван приїздить у відпустку. Вона для нього та всієї родини стає останньою…
Наталія Собко, мама Івана Собка
Чи він вже відчував… Ми з ним просиділи до п’ятої ранку. Мені вже час був їхати на роботу в Южне. Він увімкнув мені пісню про маму, яку він часто слухав. Це була наша остання зустріч.
Івана не стало 10 квітня 2023 року. Він загинув під Бахмутом разом зі своїм односельцем та другом Максимом Філозофом. 12 квітня 2023 року народилася донька Юлія, про яку він так мріяв. Навіть ім’я, ще до народження, сам обрав.
Наталія Собко, мама Івана Собка
Він сказав: «Це буде моя Юлічка». Мені дзвонили хлопці, які служили з ним, сказали, що він хотів імя Юлія. Він там і кума знайшов, який і став хрещеним батьком.
Майбутнього хрещеного Юлії знайшла дружина Яна на відео, де Іван називає його кумом. Бажання Івана виконали, розшукали побратима, який і охрестив маленьку донечку. Івану назавжди 25 років. Він так багато чого не встиг зробити. Не встиг побавити маленьку Юлічку… Його життя назавжди забрала в нас страшна війна. Він до останнього боровся за вільне майбутнє нашої країни. Віднині мужній захисник у небесному строю… А мати хлопця ще довго озиратиметься на поріг, підсвідомо чекаючи на повернення сина…