Воїни, які житимуть вічно: Асан Сейдаметов (фото)

«Я обов’язково повернуся в наш український Крим. Я зроблю все можливе від себе, аби звільнити його». Такими були бажання Асана Сейдаметова ще з 2014 року. Він народився 3 травня 1978 року у Самарканді, що в Узбекистані. Був найстаршим сином у родині, мав трьох братів та сестру. Рідню Асана, прабабусю та бабусю, депортували з Криму у сорокових роках минулого століття у різних напрямках. Ця сумна історія українського пів острова назавжди відобразилася на подальшому формуванні світогляду Асана.

Після цього родина переїхала у Генічеськ, що на Херсонщині. Там Асан закінчив училище, працював по професії автокранівником. Згодом вони переїхали до Криму, згодом повернулися до Генічеського району у село Фрунзе — нині Азовське. У 1998 році Асан знайомиться з майбутньою дружиною — Гульнарою. Це було справжнє кохання з першого погляду. У 1999 році — одружилися, а вже наступного року на світ з’явилася донечка Зарема.

Роками пізніше на світ з’являються ще три доньки: Ельзара, Венера та Софія. І наче життя вирує. Але розпочинається окупація Криму. Асан розуміє, що його Батьківщину рвуть на шматки та у 2016 році вирішує стати на захист держави. Був він у зоні АТО. Спочатку проходив службу у 34-тій бригаді, пізніше перейшов у 28-му.

Почалося повномасштабне вторгнення. Зарема з чоловіком виїхала з рідного дому 24 лютого 2022 року. Мама, три сестри та інша рідня залишилися у Генічеському районі. Жили певний час в окупації. Для того, аби врятувати життя донькам, пані Гульнара вимушена була спалити всі докази того, що її чоловік був атовцем. У травні 2022 року Асан зміг перевезти родину до Першотравневого. Це була важка дорога і вона могла стати останньою. Але доля була милосердною.

Найбільше Асан любив своїх дівчат: дружину, чотирьох доньок та маленьку онучку Евеліну. За все своє життя він не зробив нічого злого на адресу інших людей. Справедливий, мудрий та щирий. Таким він і залишиться у пам’яті близьких та рідних.

У складі 28-ої бригади Асан звільняв Херсонщину. Мріяв про те, що скоро побачить свій дім. Його не стало 23 січня 2023 року. Асан загинув на Бахмутському напрямку. Клята війна назавжди забрала його і вмить зробила сиротами всіх його дівчат.

Родина Сейдаметових ще вірить в те, що вони обов’язково повернуться на свою Батьківщину — в український Крим і виконають мрію батька. Сьогодні справу Асана продовжують його брат та донька.

Асан загинув за Правду та Волю. За волю, яку нещадно вкрали в його предків майже століття тому. За волю, яку відібрали у 2014 році. За волю, яку намагалися придушити у 2022 році. Життя Асана — гідний приклад мужності та незламності. У 2023 році його нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеню. Посмертно. Але найбільшою нагородою для нього стане звільнений український Крим, в якому житимуть та продовжуватимуть рід його красуні — чотири донечки.