Понад двадцять років жителька Визирки Валентина Гарбузенко займається іконописом. Народилася вона неподалік, у селищі Нові Білярі та у 1984 році разом з батьками переїхала у село Визирка, де вони придбали хату.

Валентина Гарбузенко, художниця, жителька Визирки

Я тоді вже шофером працювала на УАЗіку, приїздила сюди, батька привозила, на ОПЗ працювала. Батько в мене шофер, брат — шофер, я техніку люблю, особливо мотоцикли.

Окрім цього з малечку Валентина Гарбузенко захоплювалася малюванням. Запам’ятався їй сусід художник, ще у Нових Білярах, який попри гоніння на церкву того часу, малював чудові картини, які називали іконами. Вже дорослою людиною Валентина вечорами після роботи навчалася у художній школі в Одесі, де й здобула навички живопису та графіки.

Валентина Гарбузенко, художниця, жителька Визирки

Ми там сиділи до одинадцятої, дванадцятої години. Ми писали графіку, але мені більше подобається писати олією. Я вмію писати пейзажі, портрети. Ми навчалися писати аквареллю, гуашшю.

Дуже цінуючи творчість Леонардо да Вінчі, Валентина з захоплення робила копії з його шедеврів, користуючись лише лінійкою та невеличкими репродукціями. Але справжнім поштовхом до іконопису стала жахлива аварія, в яку вона потрапила. Вже після одужання з’явилося неабияке бажання писати божественні образи. І зараз їй іноді здається, нібито хтось спрямовує її до цієї творчості.

Валентина Гарбузенко, художниця, жителька Визирки

Примушувати себе малювати я не стану. Ось ніч не спиш і зранку біжиш все вимірювати, як там все буде, бо я трафарети не роблю, все завжди з самого початку.

Всеукраїнське визнання художниця отримала після звичайної сільської виставки, де серед інших робіт жителів сільради з’явилися її ікони.

Валентина Гарбузенко, художниця, жителька Визирки

Це мені подарунок від тодішнього сільського голови Івана Ососкало. Тут у нас у клубі була виставка. Потім у газеті я з’явилася, потім прийшов чоловік і запропонував зробити виставку, але за умови, що за три місяці я намалюю 30 ікон. Я дуже втомлювалася, але все йшло дуже швидко, як Бог мені допомогав. Коли вже була виставка, мені подзвонили, що чотири ікони замироточили.

Після невеличкої статті у районній газеті, з’явилися у художниці з Визирки фахівці-куратори, які запропонували виставку в Одесі, а там пішли телерепортажі на центральних телеканалах. Перша виставка її робіт під назвою «З Різдвом Христовим» відбулася в актовій залі Дома медробітників в Одесі.

Варто зазначити, що іконопис це дуже відповідальна робота, яка потребує не тільки художніх навичок та розуміння зворотної перспективи композиції. Це саме «не тільки» і побачили в божественних образах визирської майстрині церковнослужителі. Роботи Валентини Гарбузенко сьогодні прикрашають декілька українських храмів, серед яких і Визирська церква.