У балці біля села Нова Вільшанка живе собача зграя: мати та 9 диких цуценят, які не йдуть на контакт з людьми. Собаки не стерилізовані, ростуть, об’єднуються в зграю, яка вже незабаром може стати великою проблемою для місцевих жителів.
Олена Цапенко, директорка Нововільшанського сільського клубу
Зграя велика. Їх було 11, зараз 9. Люди їх підгодовують. Вони курей викрадають. Собаки дикі, до рук не даються. Що з ними робити, ми не знаємо.
Така проблема в селах Визирської громади не поодинока, розповідають жителі Причорноморського.
Володимир, житель Причорноморського
Я бачу, що викидають дорослих тварин. Їдуть по трасі та викидають. Собаки йдуть до центру села, порозводилися. Їх чипують, і що?
Олена, жителька Причорноморського
Недодивилися, що кицька привела кошенят, так підкидають під двір. В центрі у нас так постійно. Ми їх годуємо, люди деякі лаються, але сита собака не кинеться на людину, як голодна.
Галина, жителька села Причорноморське
В мене траплялося таке, що підкидали попід двір. Жаль, зрозуміло, але я не знаю, що у такому випадку робити. Я розумію, що вони «улюбленці», але собаки нападають на людей.
У 2025 році Визирська сільська рада за допомогою ветеринарної служби почала реалізовувати програму ВСП — вилов, стерилізація та повернення собак. Це гуманний і перевірений метод, який показав ефективність у багатьох містах України. Це надійна інвестиція у майбутнє, але цього недостатньо, якщо саме місцеві жителі не усвідомлюють своєї ролі у розв’язанні питання безпритульних тварин.
Володимир, житель Причорноморського
Якщо вам не потрібні кошенята, навіщо їх розводити? Стерилізуйте кішку.
Галина, жителька Причорноморського
Треба стерилізувати, хоча в нас була кішка, ми віддавали кошенят у хороші руки.
Олена, жителька Причорноморського
Це відповідальність кожного. За тваринами треба дивитися. Якщо вона свійська, то краще стерилізувати, і тоді не буде таких питань. Відповідальність кожного, чи викидати тварину, чи доглядати її. Я знаю у селі людей, в кого багато котів, і вони дивляться за ними, лікують, а є такі, що мають одного й того підкинуть.
На жаль, на державному рівні досі немає чіткої політики та фінансування щодо вирішення цієї загальної для усіх без винятку населених пунктів проблеми. В умовах війни соціальні ініціативи часто лишаються поза увагою. Проте Визирська громада показує приклад — навіть у складних умовах можна шукати рішення та об’єднувати зусилля. Тут розуміють: лише гуманними методами разом із відповідальним ставленням населення можна досягти стабільності у питанні безпритульних тварин.