У Визирській громаді вшанували пам’ять героїв-захисників (фото)

10 квітня минулого року кривава війна забрала життя двох друзів та побратимів Максима Філозофа та Івана Собка з Любополя. Також в цей день минула річниця загибелі Сергія Пляшечкіна з Дмитрівки. До річниці загибелі військових, у Визирській громаді вшанували їх пам’ять покладанням квітів до могил. Про це повідомили на сайті Визирської сільради.

Максим Філософ народився 30 вересня 1997 року в Любополі. Закінчив Любопільську школу. Мріяв про кар’єру поліцейського.

У 2015 році Максим стає до лав ЗСУ, далі АТО, служба по контракту на Донецькому напрямку. З 2016 року навчався у військовій академії, яку довелося залишити через проблеми зі здоров’ям. Але войовничий характер не дав хлопцю жити звичайним життям та у 2019 році Максим знову повертається на службу, яку через пів року за сімейними обставинами залишає.

Мав власну справу, але покинув її, бо не зміг бути осторонь під час повномасштабного вторгнення і як справжній чоловік став на захист своєї країни.

Іван Собко народився 2 квітня 1998 року у селі Любопіль, де жив та навчався. Завжди мав багато друзів, постійно хотів допомагати не тільки людям навколо себе, а і тваринам.

У 2014 році Іван закінчив школу та вирішив здобути технічну освіту. Планував стати автослюсарем по розборці автомобілів, але будучи вже призовного віку, вирішив іти до армії, тому обрану професію не здобув.

З 2016 року служив по контракту у 28-й механізованій бригаді. Був у зоні АТО. За декілька років до повномасштабного вторгнення залишає службу, йде на цивільну роботу та одружується.

Лютий 2022 року знову повертає Івана до лав ЗСУ. Він бере до рук зброю та стає на захист України. Без страху та побоювань, бо він чоловік, бо йому треба мужньо боронити свій дім та своє майбутнє. Він проходить службу у складі 28-ї механізованої бригади.

Сергій Віталійович Пляшечкін, 1975 року народження, проживав у місті Маріуполь. Був воїном ЗСУ, учасником АТО. З лютого 2022 року виконував свій військовий обов’язок та помер на території Визирської громади.

Схиляємо голови в пошані перед тими, хто віддав своє життя за нас. Не зможемо повернути до життя полеглих оборонців, але можемо зберегти пам’ять про них.