"Перемога" №60, 22 ноября 1945 г.

Комсомольське життя

Кращі піонервожаті

Робота по вихованню дітей в комуністичному дусі є одне з почесних і невідкладних завдань комсомолу. Такого принципу додержувався райком ЛКСМУ при підборі піонервожатих для шкіл нашого району.

В своїй більшості наші комсомольці—піонервожаті цілком виправдали своє призначення, значна частина з них взялися за цю справу з властивим їм юнацьким запалом, а окремі — добилися зразкової організації піонерської роботи в школі.

Заслуженим авторитетом і любов'ю серед учнів користуються піонервожаті: Віра Тищенко (Каїрська школа), Віра Кушнір (Сичавська школа) і Шура Нанкіна (Молотовська школа), Вони добре зрозуміли своє завдання і свою роботу проводять з невичерпною енергією та комсомольською ініціативою.

Щодня в школі тут, на перервах можна побачити їх завжди серед дітей, вони влаштовують з ними співи, різні гри тощо. Організовані ланки піонерів допомагають відсталим учням, читають художню літературу і вивчають нові пісні.

Дуже добре проводять своє дозвілля учні цих шкіл, а робота піонервожатих з'являється прикладом для всіх інших.

Л. ГАРНАЖЕНКО, секретар РК ЛКСМУ.

ЧИЯ ЦЕ СПРАВА?

В райцентрі є магазин № 1, що має призначення обслуговувати все населення села. Тут продавцем — Катерина Прохотар, у якої своя власна система роботи. Двері магазину завжди на замку, щодня біля нього люди простоюють з ранку й до вечора, чекаючи продавця. Відчиняє вона більше тоді, коли вже зовсім стемніє і без світла починається якась торгівля.

Це бачуть керівники сільського кооперативу й райспоживспілки, але дивно, що до цього їм, ніби, ніякого діла немає. 

Д. ІВАНОВ. 

Лев Миколайович Толстой

(ДО 35-РІЧЧЯ 3 ДНЯ СМЕРТИ — 20 ЛИСТОПАДА 1910 РОКУ)

Великий російський письменник Лев Миколайович Толстой народився в Ясній Поляні, поблизу Тули, 9 вересня 1828 року. 1844 року Толстой вступив до Казанського універсітету, але залишив його в 1847 році, не закінчивши курсу.

З 1851 до 1854 року Л. М. Толстой — доброволець в Діючій армії на Кавказі.

На Кавказі Толстой створює перші свої повісті „Детство“, „Отрочество“, оповідання, „Набег“ і „Записки маркера“. Там же він почав працювати й над повістю „Казаки“.

Уже на перших кроках своєї літературної діяльності Л. М. Толстой став на шлях осмислення поведінки людини в світлі тих моральних норм, які йому здаються єдино вірними, це — шлях художника, для якого мистецтво є насамперед засобом самопізнання, духовного самовизначення і пізнання життя. З Кавказа Толстого відрядили до Дунайської армії, а в листопаді 1854 року його було переведено до Криму, де він взяв участь в обороні Севастополя і виявив велику мужність.

Переживання Толстого відбилися в чудових „Севастопольских рассказах“, два з яких він написав безпосередньо в облозі. В цих оповіданнях Толстой розкриває справжню суть героїзму рядової російської людини, благородство душі, простоту й велич російського солдата, який упевнено й спокійно виконує свій обов'язок перед батьківщиною.

Повернувшися з Криму, Толстой захоплюється вивченням селянського життя, складає кілька проектів визволення селян, намагається власними силами, але без успіху, провести реформи в Ясній Поляні. Водночас в душі письменника відбуваються складні переживання, які штовхають його до реформи релігії, шляхом очищення її від догматизму і обрядності.

В 1869 році Лев Толстой починає писати роман „ Война и мир“, над яким працює шість років.

Володимир Ільїч Ленін з приводу ролі Л. М. Толстого в історії світової літератури говорив, що його творчість становила „крок уперед в художньому розвитку усього людства“.

З 1873 по 1877 рік Толстой працював над романом „Анна Каренина“. Водночас він брав активну участь в громадській діяльності, зокрема на освітній ниві (утворення школи для кріпацьких дітей в Ясній Поляні, видання різних популярних книжок, писання статтей на педагогічні теми).

На час закінчення роману цілком визрів духовний перелом в переконанні Толстого, розкритий письменником в таких творах, як „Сповідь“, „Так что же нам делать?“, „В чем моя вера“ (80-ті роки), в яких він критикує основи сучасного державного й суспільного устрою, догматизм церкви.

За оцінкою В. І. Леніна, Толстой в цих своїх творах критично відбиває настрій знедоленої селянської маси, яка протестувала проти розорення і зубожіння, що ніс з собою в село насаджуваний згори капіталізм. В поглядах Л. М. Толстого Ленін побачив

„дійсне дзеркало“ тих суперечливих умов, в які поставлена була діяльність селянства в нашій революції.

В наступне десятиліття появилися твори Толстого „Хозяин и работник“, „Отец Сергий“, „Хаджи — Мурат“, „Живой труп“, після яких почалась напружена робота над останнім великим твором — романом „Воскресение.

В розпалі реакції, яка настала за революцією 1905 року, Толстой пише свій славетний памфлет „Не могу молчать “, скерований проти масових смертних вироків, запроваджених самодержавним царським урядом проти революціонерів.

28 жовтня 1910 року Толстой вирішив кинути Ясну Поляну. В дорозі він захворів на запалення легень і 7 (20) листопада 1910 року помер на залізничній станції Астапово (тепер станція — „Лев Толстой“).

(Календар 1945 р.)