Вадим Сінкевич: війскова служба — це покликання

  Ведучи розмову з військовим комісаром Доброславського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, полковником Олегом Номеровським про достойну людину у військовому однострої, я почув від керівника наступне: «Напишіть про капітана Сінкевича. Військова служба — це його покликання».

  Як на мене, мабуть, не буває щасливішої людини, ніж та, яка зуміла знайти своє покликання у житті. І немає особливого значення, в якій сфері воно проявилося: мистецтві, медицині, сільському господарстві, в ряді інших важливих напрямах людської діяльності. Головне тут, щоб виконувана робота приносила найбільшу насолоду. Так сталося і в житті героя нашої публікації — Вадима Івановича Сінкевича.

  Новогригорівка, що на Миколаївщині, — звичайний населений пункт. Виробнича діяльність більшості його мешканців тісно пов’язана з сільським господарством та суміжними з ним професіями. Тут у 1993 році в родині Івана Івановича та Наталі Іванівни Сінкевичів народився син, якого нарекли Вадимом. Біографія юнака нічим особливим не відрізнялася від його однолітків. Позаду залишилися безтурботні, щасливі роки дитинства, навчання у Вознесенській гімназії № 1. І ось Вадим вже доросла людина і має самостійно торувати свою життєву стежину. Звичайно, не надаючи особливого значення своєму професійному вибору, можна було б спробувати опанувати батьківську професію — після набуття відповідних знань працювати землевпорядником, або як матір — бухгалтером. Деякі з його ровесників так і вчинили. І задоволені своїм вибором. Однак, на той час випускника гімназії Сінкевича, відверто кажучи, така перспектива не задовольняла. Він себе бачив лише військовим. Є така професія — захищати Батьківщину. І юнак твердо вирішив долучитися до неї, вступивши на навчання у Київський військовий інститут телекомунікацій та інформатизації.

  Після успішного закінчення військового навчального закладу випускник-лейтенант направляється на проходження служби в одну з військових частин країни, де призначається командиром взводу зв’язку, а згодом, у званні капітана, і батареї.

  Понад два з половиною, із п’яти років загального військового стажу, молодий офіцер проходить службу в зоні бойових дій на Сході країни.

  Відверто кажучи, мій співрозмовник був дуже скупий на розповіді про бойові будні підрозділу. Все зводилося в розмові до того, що воїни просто виконували свою звичайну роботу по захисту територіальної цілісності країни. 

  Доречно сказати, що бойовому офіцеру, капітану Сінкевичу наразі виповнилося лише 27 років. Тож у Вадима попереду буде ще чимало здобутків на військовій ниві, адже служба з охорони територіальної цілісності держави — це його покликання.

  День Збройних сил України, 6 грудня, — заслужено вважається всенародним святом, адже завдяки саме військовим гарантується безпека нашої держави.

  Тож міцного здоров’я, родинного добробуту, вагомих бойових звершень вам, шановні захисники нашої Батьківщини!

Автор: Іван Рафальський.