Досвідчена медсестра Анжела Станіславівна Маркова виконує обов’язки фельдшера. Вона завідує фельдшерським пунктом в Кошарах з 2006 року і надає медичну допомогу як місцевим жителям, так і тим, хто постійно живе в дачних селищах на території населеного пункту та уклав договір з сімейною лікаркою Сичавської амбулаторії Ніною Василівною Деркач. Це загалом близько двохсот п’ятдесяти пацієнтів, які часто потребують крапельниці або інші медичні маніпуляції навіть у вихідні. Часом доводиться стикатися й з нестандартними ситуаціями.
Анжела Маркова, завідувачка фельдшерського пункту в с. Кошари
Були навіть такі випадки, що люди, у нас же тут лиман, заганяли гачки в палець, в руку, і теж доводилося їх витягати. Деякі користуються шліфувальними машинками. Іноді собі засмічують очі. Я колись працювала в обласній лікарні, в очному відділенні, теж все вмію, і витягати окалини вмію. Все робимо, як є можливість.
Веде фельдшер села й постійний медичний нагляд за новонародженими дітьми до однорічного віку. Один з них — 9-місячний Яким. Його принесла на щомісячний прийом мама — Євгенія Мутерко. Це вже друга її дитина, яка проходить медичний нагляд в Анжели Маркової. Малюк розвивається добре, як і належить в його віці.
Євгенія Мутерко, мати малюка
З першим регулярно спостерігалися. Щомісяця зважувались, вимірювалися. І з цим так само. Щотижня фельдшер приходила додому, перевіряла. Потім ми приходимо сюди: зважують, вимірюють температуру, слухають. Хороша в нас фахівчиня. Все підкаже, розповість.
На ділянці, яку обслуговує Анжела Маркова, проживає багато пенсіонерів, яким складно дістатися не те що до Сичавки або Южного, а й до фельдшерського пункту у самих Кошарах. Тому вона надає медичну допомогу таким людям за місцем їх проживання. Одна з них — Роза Єгорівна Сергієнко. Їй вже за вісімдесят. Звичайно, в такому похилому віці у жінки є серйозні проблеми з артеріальним тиском, і серце періодично пустує.
Роза Сергієнко, пацієнтка фельдшерського пункту у с. Кошари
Буває ще щось, але в основному — тиск підвищується. Увечері буває, навіть і вночі. Подзвоню — вона завжди розповість, що випити. Швидка допомога якби така мені, щоб збити тиск. До 200 підіймалося. Вона ніколи не відмовляє. Велика подяка, дай Боже їй здоров’я.
Світлана Серпутько, голова СТ «Економіст»
Ми без нашого фельдшера ніяк не можемо. У мене, наприклад, хвора спина, і Анжела Станіславівна годинами у мене капає. Я викликаю її й до наших членів «Економіста». У нас тут багато пенсіонерів, які вже в Одесі не живуть, а проживають тут, на дачі. Це — наша перша рятувальниця, янгол-охоронець. Ми без неї, як то кажуть, «і не туди, і не сюди».
Дістатися зараз до Южного жителям Кошар, у яких немає свого автотранспорту — непросто. Крім того, що на маршруті, що з'єднує два населених пункти, не так багато автобусів, так ще через карантинні вимоги в транспорті на лінії дозволено заповнювати тільки сидячі місця. Таксі не всім по кишені. Тому вся надія літніх селян — на фельдшера.
Але як буде працювати фельдшерський пункт в селі Кошари, після його включення до складу Южненській ОТГ — поки невідомо. Медсестра, як і її пацієнти, сподівається, що органи місцевого самоврядування Южненської територіальної громади не тільки збережуть фельдшерський пункт в селі Кошари, але і допоможуть в його подальшому розвитку, кадровому поповненні та оснащенні сучасним медичним обладнанням.
Автор: Сергій Кюрчубаш.