"Перемога" №30, 2 серпня 1945 р.

Як ми працюємо

Успіхами своїми хвалитись не будемо, але сказати дещо про наших передовиків можна, бо вони фактично є вирішальна сила колгоспу.

Косарі Валентина Саєвич і Клевак Таня ручними косами щодня виконують дві з половиною й три норми: замість норми 0,3 га викошують 0,7-0,9 га. Переселенець Володимир Швед викошує 0,9 га. і клепає 6 кіс косарям-жінкам. Від нього не відстає Мищук Степан Романович.

На лобогрійці Семко Г. з напарником Оберевичем Вітєю виконують норму на 120-130 процентів.

На скиртуванні жінка фронтовика Семко Віра виконує норму на 150-160

процентів, яка і на сінозбиранні давала високі показники праці.

Переселенці Камінський Степан і Кушнірюк Іван — нічні конюхи — вдень скиртують, виконуючи норму на 150-160 процентів.

Всі ці люди сумлінною працею наближають нас до завершення збирання врожаю.

Наші успіхи були б значно кращі, коли б не було в нас ледарів, які зовсім на збирання врожаю не виходять: Діденко Настя, Палій Катря і Демидюк Катря. Ці «вельможі» відсиджуються дома і чекають відповідного впливу.

Кушнір, голова колгоспу «Червоний шлях», с. Пшоняне.

Перемагаючи труднощі — ведуть перед

Якщо в людини є ініціатива, сумліне ставлення до роботи — цього вже досить для успішного виконання її.

Колгоспники в колгоспі «Червона Візірка» перемогли всі труднощі, які перешкоджали швидкому збиранню врожаю. Тягла в колгоспі мало, машини старі, часто ламаються і простоюють.

І ось з повного гоговністю відгукнулись всі жінки й старики на заклик правління косити вручну.

Найкращих показників на косінні досягли: Хрущова Настасія, Омельченко Марія, що викошують по 2 норми. Виконують щодня по півтори норми і Суханова Олександра та Тєлєга Ганна, а 67-річні старики Кобилка Степан і Кобилка Трохим — по 2-2,5 норми.

Гарний приклад захоплює й в’язальниць: Бондар Катерина, Явтушенко Люба, Терещенко Миля та інщі — зв’язують за день снопи на площі 0,60-0,70 га. Ангелова Марія зв’язала і склала за один день 5 кіп.

Показники своєї праці ці передовики збільшують з кожним днем.

А. Колесова

ПІОНЕРСЬКИЙ ТАБІР

Добре організований районний піонерський табір в цьому році розташувався в колгоспі ім. Молотова (начальник табору — т. Сербенюк А. В., піонервожата — комсомолка Катя Федорівська).

Йому відведено тут два гарних приміщення і створено всі умови оздоровчого відпочинку для дітей-сиріт, батьки яких загинули на фронтах Вітчизняної війни, дітей військовослужбовців та інвалідів.

По-батьківському піклуючись про дітей, окремі голови колгоспів завчасно подбали закупити їм путівки до табору за рахунок колгоспу (ім. Хрущова, ім. Войкова і інші).

Табір спроможний обслужити 100 душ дітей в одну зміну, але в липні, на першій зміні, тут відпочивали лише 82 дітей. Окремі керівники колгоспів віднеслись до цієї справи бездушно: чотири колгоспи Петрівської сільради не прислали в табір жодної дитини.

Організований актив допоміг забезпечити табір необхідним обладнанням. Райхарчокомбінат прикріпив йому парокінну підводу і регулярно постачає продуктами. В постачанні продуктами також допомагають і навколишні колгоспи.

Відпочиваючі діти забезпечені тут 4-х разовим високоякісним харчуванням, дякуючи цьому, значна частина дітей за час перебування тут помітно поправилась.

Зараз провадиться організація другої зміни відпочиваючих дітей.

Наше завдання — максимально використати спроможність табору прийняти належну кількість дітей.

Голови сільрад і колгоспів повинні виявити більше батьківського піклування про дітей-сиріт, надавши їм можливість одержати здоровий відпочинок в таборі.

Активну участь в цій справі повинні взяти партійні та комсомольські організації.

Керівництву табору треба врахувати набутий досвід і в другу зміну поліпшити політмасову виховну та фізкультурну роботу, організувати більше цікавих розваг для дітей.

Треба побажати щоб райвідділ Наросвіти і Райздороввідділ також не стояли осторонь проведення такої важливої справи, як оздоровча кампанія дітей.

П. Кухаренко, інспектор райвідділу держзабезпечення.

Виховання дитини — спільна справа батьків і педагогів

Виховання нової людини — основне завдання радянської школи. Це завдання величезного політичного значення, бо виховуючи молодь гідними громадянами своєї Батьківщини, ми готуємо майбутні кадри нашого соціалістичного господарства.

Але добрих наслідків можна досягти тільки вихованням дітей на конкретних зразках і життєвих прикладах.

Дійсність наших днів героічна. Вона дає багато зразків доблесті й відваги самовідданих героїв. На весь світ прогриміли переможні подвиги наших славних героїв Червоної Армії. Звідси черпаємо матеріал, щоб прищеплювати дитині найкращі якості людини: любов до свого народу, хоробрість, міцну товариську спайку, любов і повагу до праці, почуття відповідальності за свої вчинки.

Але ні в якому разі не можна відділяти справи сімейної від справи громадської. Радянська сім’я є первинним осередком соціалістичного суспільства, а тому методи її виховання повинні бути співзвучні з вимогами інколи і соціалістичної громадськості. Правильне виховання з раннього дитинства — це запорука найкращих успіхів у вихованні.

А тому, не можна справитись з цим завданням школі, самим педагогам без участі батьків. Учителі повинні цікавитись, як справляються батьки з цим важливим завданням, допомогти їм у цій відповідальній справі.

В школі батьки повинні завжди знаходити відповіді на питання сімейного виховання, знайти спільну мову.

Але в цьому відношенні між школою й батьками у нас не було достатньої спаяності. На батьківських зборах у школі завжди буває незначна кількість батьків — і це свідчить про недостатній інтерес до школи, про те, що складається, очевидно, думка: «Ми вам доручили дітей — робіть, як знаєте».

Були й такі випадки: коли вчителі ставили батьків до відома про погану поведінку учня, то замість того, щоб знайти спільну мову, батько ображався тим, ніби на його дитину даремно «нападають», «приписують» дитині те, на що вона ніколи не була здатна. Крім

того, причину поганої поведінки учня він шукав перш за все в самих учителях, в

їх невмілому підході до дитини тощо. Відчуваючи такий «надійний захист», хіба ж дитина колинебудь усвідомить свої помилки?

Був навіть і такий неприпустимий факт, коли мати учня, в присутності своєї дитини і всього класу образила вчительку.

Неодноразово нам доводиться в пізній час зустрічати на вулиці учнів, які порушують порядок. Хіба ж не справа батьків поцікавитись, де бувають їх діти в таку пізню годину?

Шукаючи відповіді на ці болючі питання, ми, педагоги, повинні визнати, що робота з батьками про виховання дітей була недостатня.

Під час літньої перерви діти більше перебувають під доглядом батьків. Обов’язок батьків — ще більше слідкувати, щоб дитина не почувала себе надто вільною від виконання правил, покладених на неї школою.

Виховання дітей — спільна справа батьків і педагогів.

В. М. Бербер, директор Антоно-Кодинцівської школи.